Після двох шлюбів, які закінчились повним провалом, я зрозумів, нормальних жінок в теперішньому світі – просто не існує. Перша, Галина, як мені здавалося, була ідеальна, поки сусідка, що кожного дня сидить під під’їздом на лавочці, не розказала про неї всю правду. Я хотів переконатися, що все це не правда, і одного дня просто прийшов швидше з роботи, і відкрив квартиру своїм ключем.
До своїх 35 років я повністю перестав довіряти жінкам. І мені слабо віриться, що я колись створю сім’ю. Протягом всього мого життя у мене перед очима був відмінний приклад: батько з матір’ю прожили в шлюбі більше тридцяти років. Я іноді думаю про те, що між ними досі є почуття. Вони виглядають закоханими. Завжди дивляться один на одного з теплотою. Я думаю, що так повинно бути завжди. Сподівався, що і моя доля складеться також. Теж знайду кохану жінку і проживу з нею до кінця днів в щасливому шлюбі.
І моя впевненість тепер зламалася. Свою першу дружину я знав з часів навчання в університеті. Галина вчилася на паралельному потоці. Зустрічалися ми досить довго – близько трьох років. Потім після навчання відгуляли весілля. Стали орендувати квартиру, я працював, а вона вела господарство. Через 6 місяців нашого сімейного проживання одна з жалісливих і наглядових сусідок підказала мені, що під час моєї відсутності до нас приходить якийсь хлопчина. Спершу я відмовлявся в це вірити. Тільки капля сумніву в мене таки була. Я вирішив перевірити інформацію і відпросився з роботи.
Приходжу я завчасно додому – у мене напоготові вже була причина раннього повернення – нібито на роботі вимкнули світло і тому всіх відпустили. Чого дарма штани просиджувати. Відкриваю двері своїм ключом і відразу біля порога бачу чоловіче взуття. Я впізнав його – воно належало одному з моїх близьких друзів, який не раз приходив до нас погостювати.
Ми з Олегом чаювали, обідали, він був близький зі мною, а коли мене не було, вирішив приходити до моєї Віки. Таким чином у мене відкрилися очі на мою дружину. На жаль, таким неприємним способом.
Я вирішив розлучитися, а Віка не була проти. Пізніше до мене дійшли чутки, що вони живуть разом. Ось телепень – невже йому невтямки, що вона рано чи пізно і з ним так поступить? Десь з рік я перебував у дуже важкому стані. Мені було неприємно бачитися з жінками. Через деякий час образа розсмокталася і я зробив висновок, що це просто не моя жінка. Ну не склалося.
Потрібно переступити через це і йти далі. Я став заводити нові знайомства, спілкувався з дівчатами, ходив на роботу, в клуби, бачився з друзями. І через якийсь час я зустрів дівчину, нормальну, порядну і став з нею зустрічатися. Минув рік і ми одружилися.
Спершу все було чудово. Тільки друга дружина відрізнялася лінню і взагалі не знала, як організувати побут в справжній сім’ї. Працювати Наталя не збиралася, продовжувала ходити як і до весілля з подругами в бари і клуби. Прибирати в квартирі їй не подобалося. Як втім і прати, готувати їжу, прасувати. І розважалася вона тільки зі своїми знайомими, а не зі мною.
Складалося відчуття, що їй просто потрібен був привід піти з-під опіки батьків. Щоб ніхто її не контролював.
Я спочатку говорив з Наталею про те, що в шлюбі у кожного з подружжя є свої обов’язки. Я заробляю гроші, а вона веде побут, господарство, стежить за чистотою. Тільки вона не сприймала мої слова, ходила ображена і навіть пробувала не спілкуватися. Так тривало постійно. Але ж що такого я від неї вимагав? Після року спільного проживання Наталя просто зникла. Прийшов після роботи, а ні речей, ні дружини немає.
Тепер я вже й не вірю в те, що мені вдасться знайти свою другу половинку. Я так хочу зустріти ніжну, ласкаву і турботливу жінку. Хочеться сімейного тепла, діток, затишку. А тепер я зрозумів, що нічого з перерахованого вище не отримаю.
Перевелися справжній господині. Створюється враження, що всі дівчата стали ледачими. Ніхто з них не збирається створювати міцну сім’ю і любити чоловіка.
Ось де ви? Справжні жінки в повному розумінні цього слова? Чому не хочете зберігати домашнє вогнище і слухатися чоловіка? Як відшукати свою обраницю і долю?
Дайте якусь пораду! Може це я щось не так роблю?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
