fbpx
життєві історії
Після дзвінка, який закінчився зі свекрухою, м’яко кажучи, не добре, я внесла Іванну Йосипівну до “чорного списку”. На диво чоловік мене підтримав, і навіть пообіцяв поговорити з “мамочкою” при першій нагоді. Я щиро на це сподіваюся, але на примирення не піду, хоч би що!

Після дзвінка, який закінчився зі свекрухою, м’яко кажучи, не добре, я внесла Іванну Йосипівну до “чорного списку”. На диво чоловік мене підтримав, і навіть пообіцяв поговорити з “мамочкою” при першій нагоді. Я щиро на це сподіваюся, але на примирення не піду, хоч би що!

Коли я бачу на вулиці “Швидку допомогу”, що мчить з мигалками, то завжди бажаю, щоб бригада встигла допомогти тому, до кого вони поспішають. Нещодавно сама опинилася в ролі пацієнтки – несподівано прихопив апендицит, начебто з ранку все було нормально, а за кілька годин так різануло в боці, що ледве дісталася телефону, що лежить у кімнаті, щоб викликати допомогу.

Дякувати Богу, медики спрацювали оперативно та професійно. Лікар ще по дорозі до лікарні зателефонував, щоб розвертали операційну, заспокоїв мене, і все справді пройшло вдало, через три години я вже лежала в палаті і приходила до тями.

Зателефонувала чоловікові, повідомила Вадиму, що зі мною трапилося, домовилися, що він увечері прийде до лікарні, і я знову задрімала.

З мамою чоловіка, моєю дорогою свекрухою стосунки у мене не ладяться з простої причини, вона суне ніс зовсім не туди, куди треба.

З першого дня нашого сімейного життя Іванна Йосипівна повчала, радила, контролювала, поки її “турбота”, як вона висловлювалася, довела мене до точки кипіння, і я в різкій формі висловила їй побажання-вимогу більше не заважати мені господарювати і піклуватися про чоловіка. Вадим, чоловік, мене підтримав в цьому питанні, чим дуже образив маму. Ми не спілкувалися близько пів року, потім поступово налагодили протокольно-ввічливі відносини.

Свекруха за все своє життя ніде не працювала, у них з чоловіком був патріархат – він повністю забезпечував сім’ю матеріально, і робив це дуже добре, а вона – дбала про домашній затишок, що свекрусі теж непогано виходило. Раз вони так вирішили, гаразд, це їхня справа, але чому я повинна танцювати під цю їхню дудку?

Так ось, третього дня після опeрації, з подивом побачила на телефоні виклик свекрухи. Спочатку навіть подумала про неї добре – все-таки зателефонувала, поцікавиться, як я почуваюся і таке інше. Не вгадала. Розмова, вірніше, монолог звучав приблизно так:

– Ти ще у клініці? Що ти собі думаєш, вдома порожній холодильник, чим твій чоловік харчуватиметься? Що, важко було приготувати на кілька днів?

Подумавши, що це мені сниться, ущипнула себе за мочку вуха. Ні, я не сплю… А свекруху було не зупинити:

– Я розумію, у тебе свої погляди на сімейний затишок, де мені з моїми застарілими принципами, але згадай моє слово, втече від тебе Вадим!

На цьому доброзичливому прогнозі я вимкнула телефон і спробувала розслабитись. Медсестра, що зазирнула, помітила мій вираз обличчя і подумала, що щось не так з одужанням, зібравшись покликати лікаря. Я її заспокоїла, повідомивши, що дорога мама “порадувала”.

Розмірковуючи над дзвінком, розуміла, що не зовсім володію ситуацією. Так, не приготувала, не збиралася та й не могла фізично. Чоловік у мене заповзятливий, і сам може до плити стати, а якщо полінується, замовить доставку. Тільки ось, звідки свекруха знає про порожнечу в холодильнику.

Набрала Вадима, поділилася новиною і попросила пояснити, навіщо він демонстрував мамі наш холодильник? Все виявилося просто. Вчора була планова перевірка газового лічильника, і чоловік запросив маму побути по обіді вдома, щоб не відпрошуватись із роботи. Мама побула.

Уявивши, як вона нишпорила по холодильнику, перевіряла шафи і шухляди, напевно зазирнула в майже повний кошик для білизни, я того дня збиралася зробити велике прання – це ще не все свекруха мені висловила! Після відключення, я завела її номер до чорного списку, і турбувати їй мене більше не вдасться.

Вадим теж був, м’яко кажучи, не в захваті від активності матері та пообіцяв із нею серйозно поговорити. Так от мені не вдалося спокійно одужати, довелося підскакувати і тікати готувати борщ. Це, звичайно, жарт. Тепер я Іванну Йосипівну на кілометр не підпущу до нашої квартири, а комплект ключів, що є у неї, доведеться вилучити.

Хіба я не права? Що скажете?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua