Зі своїм Романом, як тільки ми побрались, то відразу перейшли жити окремо. Мені від бабусі дісталась квартира в самому центрі Черкас, тому житлом ми були забезпечені.
Мій Роман сільський парубок, його мама тримає невеличку господарку. Час від часу коли ми приїжджаємо на вихідні, вона нам до міста передає гостинці із села.
Це можуть бути і яйця і курочка. А також і свіжі овочі. Не скажу, що живемо ми в місті розкошуючи. Як я, так і чоловік, працюємо на звичайних роботах.
Я працюю на заводі лаборантом, а мій Роман слюсарем. Зарплати в нас невеличкі, та нам вистачає. Інколи мене батьки фінансово підтримують, мама Романа продуктами допомагає. Тому жалітись немає на що.
Та цими вихідними ми приїхали картоплю свекрусі допомогти викопати. Наробились добряче, на вечір спину розігнути було годі. Пішла я в дальню кімнату, щоб хоч трошки прилягти і відпочити.
Адже ще вечерю потрібно було готувати. Як тут до мене в спальну увійшла свекруха і розпочала дивну розмову зі мною. Наче ми з Романом обуза для неї.
На старості літ вона хоче спокою і відпочинку. А тут ще нам потрібно допомагати.
– А коли ви за мене подбаєте. Ось сусідці, Зені, діти на вихідні, цілу купу різної продукції навезли, а там і смаколики і делікатеси. А від вас коли я такого дочекаюсь?
Я просто була в подиві від почутого. Завжди ми як їдемо в село з Романом, то купляємо то печиво, чи пряники, і різних смоктунців. Ніяких йогуртів, чи кефірів не веземо, адже у свекрухи є корова.
Мене сильно образила її розмова. Та коли пожалілась Роману, то він сказав лише, щоб не звертала увагу. Звісно, що вечеряти я вже не пішла. Тай додому поверталась з поганим настроєм.
Не хочеться мені більше тих гостинців від свекрухи, як і їхати до неї.
Та скажіть, чи можливо виправдати хоч якось її поведінку? І пробачити її?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!