Після медового місяця в Туреччині, Василь говорив, щоб ні на яку роботу я не йшла. На той момент я сприйняла його слова, як турботу про себе, і було так приємно. Я близько місяця нікуди не ходила. Моїм обов’язком було: приготування їжі, прання, прибирання. За місяць часу я не почула жодного ласкавого слова. – Де мої шкарпетки і випрасувана сорочка?, – сказав того дня Василь. І на мене найшло прозріння.
З Василем ми познайомилися всього два роки тому. На той момент було літо і ми з подружками домовилися сходити після роботи в кіно, щоб подивитися фільм. Купили попкорн, кока-колу, сіли на свої місця. І тут прямо посеред сеансу подружка робить незручний рух і розливає з моїх рук пляшку з колою. В результаті напій розливається на хлопця, що сидів поруч. Я стала просити вибачення і спробувала витерти хлопця серветками. Він же тільки посміхався. У підсумку він попросив у мене телефон. Я була збентежена і продиктувала йому свій номер.
Отже, з того часу у мене був хлопець. Його сім’я дуже забезпечена й подарувала сину квартиру. Через пару місяців я пішла з Василем на побачення. Все було дуже романтично – спершу похід в ресторан, потім нічний перегляд кінофільму. Я була під враженням. Після восьми місяців таких зустрічей Василь запропонував мені вийти за нього заміж. І я була дуже цьому рада.
Весілля ми зіграли шикарне, а потім полетіли до Туреччини. Це була моя перша подорож за кордон. Моєму щастю не було меж. Коли ми повернулися, то Василь сказав, що працювати буде лише він один, а я повинна сидіти вдома і готувати йому обіди. Йому не подобається якщо я буду приходити з роботи втомленою. Тоді я сприйняла це як турботу. Я на все було згодна заради коханого чоловіка. Я майже нікуди не ходила, прибирала в будинку, прала, прасувала, клопотала, старалася. Щодня я намагалася порадувати чоловіка смачною їжею.
Тільки минув місяць і я зрозуміла, що за цей час я жодного разу не зустрілася ні з ким зі своїх друзів. Отже, настав час все виправити.
Тільки поки я займалася прибиранням, поливала квіточки, прасувала, сили мене залишили. Я так сильно втомилася! І так тривало протягом пів року. Тут мене запрошують на зустріч випускників зі школи. Я набрала чоловіка і розповіла йому про радісну новину. Тільки чоловік заборонив мені йти. Сказав, що це небезпечно – там буде багато чоловіків. Та й хто йому дома подасть вечерю.
Я навіть трохи посперечалася з Василем з цього приводу. Але все ж вирішила залишитися вдома. У підсумку з жінки я поступово стала перетворюватися в домробітницю. Прибирання, прасування, прання, приготування. Протягом року я повністю опинилася під владою побуту. Моїй втомі не було меж. І з друзями відносини розірвала, і себе запустила: не ходила в перукарню, салон краси. Про укладку забула. Адже весь свій час я присвячувала чоловікові. І ці його списки справ мене дістали. Ми практично перестали спілкуватися. Навіть не обіймалися.
Всі наші розмови зводилися до питань: “Що ти сьогодні готувала? Де мої випрані речі? “. Коли я подивилася на себе в дзеркало, то стерпла – так більше тривати не може. Такий був мій висновок. Раніше я була красунею, а тепер на мочалку втомлену схожа. Волоссячко в гульку, стрижки не роблю, вій немає і втомлений зовнішній вигляд. А у що шкіра на руках перетворилася, я взагалі мовчу!
Отже, настав час змін. Я залишила Василя. Пішла від нього. Спершу попрямувала в салон і стала приводити себе в порядок. Але чоловік мені регулярно телефонував, клявся в любові і хотів, щоб я повернулася. Тільки у мене немає бажання повертатися в будинок, де я присутня тільки в якості домробітниці, а не коханої жінки. Так що навіть і не розумію, як мені тепер бути. Розлучатися або ж дозволити чоловікові спробувати щастя знову?
Що скажете? Зможе він змінитися? Чи такі не міняються?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
