fbpx

Після народження дітей ми з чоловіком переїхали до його батьків. Ми думали, що це буде добре і для них, і для нас. Ми їм допоможемо, вони доглядатимуть за дітьми. Але спільне життя стало для мене випробуванням на міцність. Свекруха втручається в наше життя і намагається перетягнути наших дітей на свій бік

Після народження дітей ми з чоловіком переїхали до його батьків. Ми думали, що це буде добре і для них, і для нас. Ми їм допоможемо, вони доглядатимуть за дітьми. Але спільне життя стало для мене випробуванням на міцність. Свекруха втручається в наше життя і намагається перетягнути наших дітей на свій бік.

Ми з чоловіком одружилися після трьох років стосунків. Ми обидва навчалися в університеті в Києві, і ми почали жити разом під час навчання. Разом з друзями ми орендували велику квартиру. Навчання закінчилося, друзі повернулися в рідні міста, а квартира була завелика для нас двох.

У нас було три варіанти: або знайти іншу оренду, але меншу, або взяти іпотеку і купити власну квартиру, або поїхати жити до батьків чоловіка в будинок. Нам ще не хотілося брати іпотеку, і я особисто не хотіла переїжджати жити до свекрухи та свекра, навіть якщо ми повинні були жити там самі.

Батьки колись будували будинок на дві сім’ї, розраховуючи, що хтось із дітей (у чоловіка є сестра) колись житиме з ними. Зрештою, сестра з чоловіком і сином жила там у них, але швагер отримав цікаву пропозицію роботи за кордоном. Забрав її і пів будинку став вільним.

Дітей у нас ще не було, тому невеликої орендованої двокімнатної квартири нам вистачило з лишком. Але це змінилося протягом наступних трьох років. У наступні два роки у нас народилися дочка і син, а квартира була замала. Батьки знову прийшли з пропозицією.

Зрештою ми прийняли їхні аргументи й переїхали до них. На щастя, до Києва було не так далеко, хоча я була вдома у відпустці по догляду за дитиною, але чоловікові довелося їздити на роботу, а згодом і мені.

Будинок великий, кухня та санвузол, все окремо. Також маємо власний вхід до будинку. Таким чином ми могли б жити окремо від батьків і жодним чином не заважати один одному, що нам обіцяли тесть і свекруха. Але правда зовсім в іншому місці.

Звісно, ​​ми їм платимо за комунальні послуги, а інші витрати ділимо навпіл, з цим немає проблем. Нам це вийде набагато дешевше, ніж якби ми жили самі в оренді чи в іпотеці.

На жаль, у нього є й темна сторона, яка проявляється дедалі більше. Почалося з того, що ми хотіли зробити деякі переробки в будинку, збити перегородку між кухнею та вітальнею, поставити нову лінію і замінити стару ванну у ванній кімнаті на душі.

Але ось з чим ми зіткнулися – батьки відмовилися від будь-яких переробок, мовляв, коли ми придбаємо своє житло, то можемо робити з ним що завгодно, але за їхнього життя в хаті нічого не перероблятимуть. Вже тоді я хотіла забрати дітей і знову поїхати жити кудись, щоб орендувати, але чоловік мене зупинив.

Після відпустки по догляду за дитиною я повернулася на роботу, і тоді ми оцінили допомогу моїх свекрів. Вони гарні як бабуся з дідусем, дітям подобаються. Їм приділяють багато уваги, завжди знаходять для них час. Для мене це єдина причина, чому я залишилася з ними так довго.

На жаль, чоловік бачить це інакше. Він фактично вдома, він виріс у цьому будинку, це його батьки, і з того часу він звик до поведінки своєї матері. Тож йому й на думку не спадає, що вона раз у раз до нас вривається.

– Мій футбол дивиться, а я до вас на кіно. Ви ж не проти?

Проти звичайно, але що скажеш…

Мій чоловік навіть не проти, щоб свекруха переставляла наші речі в шафі, посуд на кухні і т. д. Коли я йому поскаржилася, він сказав мені радіти, що в нас завжди буде чисто на кухні, оскільки мама його чистоплотна людина. Зрозуміло, це велика допомога, але вона все одно має поважати нашу конфіденційність.

Коли я їй сказала, вона образилася і звинуватила мене в тому, що я не ціную її допомоги. Тоді вона плакала на плечі чоловіка, що я невдячна невістка. Він заступився за мене, але потім вилаяв.

Але найгірше те, що на свій бік вони намагаються залучити і наших дітей. Моїй доньці дев’ять, а синові сім років, і нещодавно, коли я їх лаяла за те, що вони знову не прибирають іграшки, вони мені сказали, що краще будуть з бабусею з дідусем, ніж з нами. Мене це сильно здивувало, ми з чоловіком потім з ними поговорили, діти переді мною вибачилися, але це залишилося зі мною.

Діти щирі і скажуть те, що вони дійсно думають. Крім того, інші ситуації, які відбувалися в нашій сім’ї, мені доводять, що свекруха намагається перетягнути дітей на свій бік.

Ми, звичайно, вдячні їй, коли вона піклується про них протягом тижня, коли вона забирає їх і чекає з ними, поки ми прийдемо з роботи. Але вона вирішила зробити для них програму і на вихідні, незважаючи на те, що у нас з дітьми інші плани.

Вона завжди їх так пригощає, що вони відмовляються кудись з нами йти, бо хочуть бути з бабусею. Коли ми сказали їй не домовлятися з дітьми, не порадившись з нами, вона образилася, що хоче нам усім добра, що ми невдячні і не цінуємо її допомоги.

У мене закінчується терпіння. Я хотіла б виїхати, не знаю, скільки ще витримаю жити разом з батьками. Мій чоловік зі мною погоджується, але з іншого боку починає підраховувати плюси життя з батьками.

Я ж бачу одні мінуси…

Що робити в такому випадку?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page