fbpx
життєві історії
Після нашого села у Київській області ми опинилися в німецькій провінції, у селі недалеко від Лейпцига, в двоповерховому особняку в простій родині німецьких пенсіонерів. Ми й самі вже літні з чоловіком. Я не беруся судити. Наша “гостьова” сім’я постійно твердить: “Ми люди бідні, живемо скромно”. Я припускала, що за нами приїдуть автобусом, але тут до нас під’їхала така жвава БМВ. Дивно, подумала я, вони ж бідні, звідки машина. Але ні, це виявилося особисте поле та власний трактор

Після нашого села у Київській області ми опинилися в німецькій провінції, у селі недалеко від Лейпцига, в двоповерховому особняку в простій родині німецьких пенсіонерів. Ми й самі вже літні з чоловіком.

Я не беруся судити про те, що правильно, добре та краще для кожної конкретної людини. Тому що ми в Україні і німці в Німеччині маємо абсолютно різне поняття про все на світі. Тільки передамо свої враження.

Наша “гостьова” сім’я постійно твердить: “Ми люди бідні, живемо скромно”.

Що означає жити небагато за нашими мірками? Велика родина живе у крихітній квартирі, носить одяг один за одним та їсть саму картоплю. Особистий транспорт та подорожі їм у принципі недоступні.

І ось ми прибули до Німеччини, чекаємо на свою сім’ю. Я припускала, що за нами приїдуть автобусом, але тут до нас під’їхала така жвава БМВ. Дивно, подумала я, вони ж бідні, звідки машина? Поки я розмірковувала на цю тему, нам сказали, що просто у пані Доротеї машинка маленька, Mini Cooper, все не влізе. Довелося їхати главі сімейства  Йоганесу на БМВ.

Я подумала, що не дочула чи неправильно їх зрозуміла, мовний бар’єр все-таки, хоч за молодості ми з чоловіком кілька років і прожили у Німеччині. У сім’ї є три машини! Вони просто не змогли визначитись, на який приїхати? Оце називається “ми люди небагаті”.

Всю дорогу я перебувала у легкому культурному осаді, а ми тим часом під’їхали до будинку. Ні, це не однокімнатна тісня, в якій, за ідеєю, повинна жити бідна сім’я. Навпаки, власний упорядкований 2-поверховий будинок, нашпигований навороченою технікою і досить велика ділянка землі – садок і клумби.

Ви коли-небудь бачили бідну сім’ю, яка мешкає в особняку? Де є 2 ванні кімнати, 5 спалень, вітальня, кабінет, кухня та окрема їдальня? Я – ні. Кілька разів я заставала Йоганеса за кермом новенького трактора, орав поле неподалік. Підробляє, мабуть. Але ні, це виявилося особисте поле сім’ї та власний трактор. У них ще й трактор є!

А ще неподалік будинку розташований ліс, куди ми часто їздимо на пікнік. “Це наш ліс!” – гордо повідомили нам наші німці. Логічно, якийсь місцевий лісок. Але ні, це дійсно їх особиста куплена ділянка лісу з деревами, рослинами, спорудами та лісовими мешканцями!

У вас є знайомі, які мали б у своєму розпорядженні власний ліс?

Ми кілька разів за ці місяці їздили в інші міста, один раз навіть заїхали до Чехії просто заправитися, там бензин дешевший. І це називається “не чекайте від нас багато чого, ми люди бідні”.

Завдяки цим “бідним” людям, ми об’їздили пів-Німеччини! Ми їм дуже вдячні за все.

Звичайно, сучасна Німеччина у десятці провідних економік світу. Напевно, тому небагаті німецькі сім’ї катають на BMW та мешкають у просторих особняках.

Ми дуже вдячні Доротеї і Йоганесу за гостинність, але нам дуже хочеться додому. От тільки біда: наше село зрівняно з землею під час відступу окупантів, а у дітей свої небагаті родини і маленькі квартири.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.