Після нашого села у Київській області ми опинилися в німецькій провінції, у селі недалеко від Лейпцига, в двоповерховому особняку в простій родині німецьких пенсіонерів. Ми й самі вже літні з чоловіком.
Я не беруся судити про те, що правильно, добре та краще для кожної конкретної людини. Тому що ми в Україні і німці в Німеччині маємо абсолютно різне поняття про все на світі. Тільки передамо свої враження.
Наша “гостьова” сім’я постійно твердить: “Ми люди бідні, живемо скромно”.
Що означає жити небагато за нашими мірками? Велика родина живе у крихітній квартирі, носить одяг один за одним та їсть саму картоплю. Особистий транспорт та подорожі їм у принципі недоступні.
І ось ми прибули до Німеччини, чекаємо на свою сім’ю. Я припускала, що за нами приїдуть автобусом, але тут до нас під’їхала така жвава БМВ. Дивно, подумала я, вони ж бідні, звідки машина? Поки я розмірковувала на цю тему, нам сказали, що просто у пані Доротеї машинка маленька, Mini Cooper, все не влізе. Довелося їхати главі сімейства Йоганесу на БМВ.
Я подумала, що не дочула чи неправильно їх зрозуміла, мовний бар’єр все-таки, хоч за молодості ми з чоловіком кілька років і прожили у Німеччині. У сім’ї є три машини! Вони просто не змогли визначитись, на який приїхати? Оце називається “ми люди небагаті”.
Всю дорогу я перебувала у легкому культурному осаді, а ми тим часом під’їхали до будинку. Ні, це не однокімнатна тісня, в якій, за ідеєю, повинна жити бідна сім’я. Навпаки, власний упорядкований 2-поверховий будинок, нашпигований навороченою технікою і досить велика ділянка землі – садок і клумби.
Ви коли-небудь бачили бідну сім’ю, яка мешкає в особняку? Де є 2 ванні кімнати, 5 спалень, вітальня, кабінет, кухня та окрема їдальня? Я – ні. Кілька разів я заставала Йоганеса за кермом новенького трактора, орав поле неподалік. Підробляє, мабуть. Але ні, це виявилося особисте поле сім’ї та власний трактор. У них ще й трактор є!
А ще неподалік будинку розташований ліс, куди ми часто їздимо на пікнік. “Це наш ліс!” – гордо повідомили нам наші німці. Логічно, якийсь місцевий лісок. Але ні, це дійсно їх особиста куплена ділянка лісу з деревами, рослинами, спорудами та лісовими мешканцями!
У вас є знайомі, які мали б у своєму розпорядженні власний ліс?
Ми кілька разів за ці місяці їздили в інші міста, один раз навіть заїхали до Чехії просто заправитися, там бензин дешевший. І це називається “не чекайте від нас багато чого, ми люди бідні”.
Завдяки цим “бідним” людям, ми об’їздили пів-Німеччини! Ми їм дуже вдячні за все.
Звичайно, сучасна Німеччина у десятці провідних економік світу. Напевно, тому небагаті німецькі сім’ї катають на BMW та мешкають у просторих особняках.
Ми дуже вдячні Доротеї і Йоганесу за гостинність, але нам дуже хочеться додому. От тільки біда: наше село зрівняно з землею під час відступу окупантів, а у дітей свої небагаті родини і маленькі квартири.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Недавні записи
- У нас з чоловіком трикімнатна квартира, в якій підростають троє діток. Я майже все встигаю робити сама, але була у мене одна давня мрія. Ми якраз ремонт в кухні зробили, і тиждень тому на день народження чоловік мені її таки подарував. Але відтоді зовсім зіпсувалися у мене взаємини зі свекрухою, Марія Павлівна наче сказилася! Здавалося б, усі мають бути щасливі, але ні. Свекруха її просто не переносить! За її нацькуванням і нашіптуваннями я тепер – погана господиня! Вони, мовляв усю молодість мили в тазиках та холодній воді по гарнізонах – і нічого! Виростили і вижили, не те що деякі, яким аби електрику накручувати. І тут настав апогей. Мені видали старовинну металеву радянську м’ясорубку
- Ми з Петром чекаємо на поповнення, другу дитинку, швидше за все – на дівчинку. Я зарані придумала ім’я, але вся родина з обох боків проти, мені дуже прикро! Я завжди хотіла, аби мою донечку саме так звали. Знайома на дитячому майданчику взагалі зафукала це ім’я, що не гарне і взагалі й казна й що! Мені прикро, мало не ридаю. Ще й до всього свекруха настирно Машу пропонує, прямо дістала уже. Мене саму назвали на честь бабусі Алевтиеною, бо моя мама посоромилася перечити в чужому будинку, адже жила в невістках
- Я як побачила, що син мій ранком встав перший, пішов на кухню і потім поніс у спальню невістці каву з канапками з червоною ікрою – так у мені скипіло все! Розмова з ним і Юлькою не дала результатів, тому і подзвонила свасі. Такого я ще не чула на свою адресу
- Мені вже й не хочеться до своєї родини на Закарпаття їздити, щиро кажу. І все через дітей, яких вони собі там понароджували. А я живу інакше, і коли мене обліплюють ці всі діти – сестри, брата, а мама насідає – коли вже ви, вам по 36 років??? – у мене просто все закипає. Та ніколи!
- Мені так і хочеться щоразу запитати в свекрів, до яких ми іноді їздимо в село: навіщо вам три огороди??? Горбатяться на них і майже все роздають сусідам! Ми мало що беремо з собою, коли вони нам дають, бо ми стільки того всього не їмо, але вони не розуміють, що крім картоплі, буряків, капусти і качок ще щось можна їсти в цьому житті