fbpx

Після переїзду в нашу нову квартиру чоловіка немов підмінили. Він зовсім перестав виходити зі мною гуляти, а всі розмови завершувалися бурею. Остання відбулася буквально днями. День Валентина був звичайним робочим днем і вийшло так, що після роботи я заговорилася з колегою, тож коли пішла на маршрутку, зовсім трішки на неї не встигла. Наступний автобус приїхав тільки через годину. Того вечора я ночувати пішла до подруги

Ми з чоловіком Антоном вже більше 10 років разом і все життя скиталися по орендованих квартирах і ось буквально два роки тому вирішили взяти іпотеку на квартиру.

Це було ще до 24 і хоч нам подобалося орендоване житло і воно було дуже зручним, ми розуміли, що так більше тривати не може.

Ми дуже довго вибирали квартиру. В основному ініціатором пошуку була я, але Антон у всьому зі мною погоджувався. Вирішили взяти повністю не облаштовану квартиру в новобудові і самостійно зробити ремонт.

Вибір дизайнерського рішення, підбір матеріалів та сантехніки повістю впав на мої плечі. З одного боку це було добре і я могла зробити все так, як я цього хотіла, але з іншого боку мене обурювала така пасивна поведінка чоловіка, адже в оздобленні нашої оселі він зовсім не приймав участі.

З його слів все, що він мав зробити, це принести гроші на мої забаганки, а далі моя справа. Мої подружки, які вже пережили ремонт навіть трішки заздрили, бо самі немало пережили “бурь” поки вибрали, що буде в них зроблено.

Я з цим змирилася і просто стала насолоджуватися процесом. Згодом ми переїхали. Все було чудово. Квартира була просто неначе з мрій. А ось чоловіка немов підмінили.

Тепер Антона з квартири й не витягнути, через зміну місця проживання він взагалі облишив всі свої розваги і навіть закинув з іграми на комп’ютері.

Я ж навпаки, знайшла студію танців і почала три рази на тиждень її відвідувати. Не зрозуміло звідки в чоловіка почалася ревність. Антон почав мене підозрювати в тому, що насправді ніяких танців в мене немає, а є інший чоловік.

Крім ревнощів до причин “бурь” додавалися й побутові проблеми. Як тільки в нашому домі щось виявлялося не зручним або не дай Бог зламалося, то чоловік відразу ж винив мене.

Після переїзду в нашу нову квартиру чоловіка немов підмінили. Він зовсім перестав виходити зі мною кудись розвіятися, а з спільних тем для розмов залишилися лише приводи для “бурі”.

Остання відбулася буквально днями. День Валентина був звичайним робочим днем і вийшло так, що після роботи я заговорилася з колегою, тож коли пішла на маршрутку, зовсім трішки на неї не встигла. Наступний автобус приїхав тільки через годину.

Як тільки я переступила поріг дому чоловік з сарказмом запитав: “Ну що ти так довго, мабуть на автобус запізнилася?”

Тоді я попросила сказати все те, про що він мене так підозрює, і на мене полилася гора бруду, а в кінцевому результаті Антон виставив мене з квартири і сказав ночувати з тим, з ким я йому роги наставляю.

Мені нічого не залишалося робити, як поїхати спати до подруги, Марини. В неї я довго не могла заснути і думала, чи треба мені ці стосунки. Марина каже залишати Антона, але як я можу це зробити, я ж досі його люблю.

Як ви думаєте чи вийде мені довести коханому, що я йому вірна? І чи варто мені це робити? Можливо в нього самого є хтось на стороні? Чи зберегли б ви ці стосунки на моєму місці?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page