Після розлучення Ірина залишилася з молодшою дочкою, а колишній чоловік переїхав жити до іншого міста разом із сином.
Він не залишив жінці жодної можливості вирішити питання про виховання дітей. Так вирішив і так зробив, становище у суспільстві та високий дохід відіграли важливу роль.
Ірина не могла залишатися в їхньому колись затишному гніздечку.
Намагаючись витримати тяжке становище, вона разом із дочкою зважилася на переїзд в іншу область, туди, де ніхто б не ставив зайвих питань про дітей, про сімейне становище, де стіни не нагадували зайвий раз про її первістка.
Колишній чоловік забезпечував свою дочку і дозволяв матері зрідка спілкуватися з сином, а й навіть кілька разів на рік влаштовував їхні зустрічі на нейтральній території, у відпустці, сплачуючи за всі транспортні витрати.
Він зустрів іншу жінку, невдовзі вони почали разом жити. Валерія добре ставилася до дитини і хлопчисько тягнувся до неї, але не забував про рідну маму. В принципі, у батька і не було такої мети.
Справа в тому, що по суду мати мала повне право вирощувати та виховувати сина. Місце проживання не було з батьком. Він просто поставив такі умови без надання вибору.
У разі Ірини немає сенсу намагатися вирішити все інакше, повна чаша терезів на боці колишнього чоловіка у всіх сенсах. Хто стикався із подібними проблемами, знають. Та й Ірині залишалося радіти, що поряд дочка.
Якось Ірині зі школи зателефонував класний керівник. Жінки трохи знайомі, син хоч і далеко, але вона всіляко намагається брати участь у його житті зі схвалення батька.
Вчителька пояснила, що у хлопчика стався конфлікт із однокласниками. Він стверджував, що має дві мами, але ніхто не вірив. Справа в тому, що класний керівник не в курсі про особисте життя батька, адже він ще не одружився з Валерією.
Ірина пояснила всю ситуацію і кого син називає другою мамою. Важко, але так дитині легше, адже потрібно будувати адекватні стосунки. Класна керівниця провела бесіду з дітьми та підтвердила правдивість слів хлопчика. На цьому конфлікт у школі було вичерпано.
Були нові дзвінки, але вже від Валерії. Жінка переживала стан дитини, він відмовлявся займатися уроками, закинув тренування. А ввечері вона стала помічати, як дитина довго сидить біля вікна, просто вдивляючись у далечінь. Здавалося, що його настрій на нулі.
Ірина зв’язалася з колишнім чоловіком, дізнатися, що відбувається з їхнім сином, чому він сам не повідомив про проблеми. Чоловік лише відповів, що украй зайнятий останніми місяцями, тонкощами виховання займається Валерія.
Пообіцяв вирішити питання. Але це не зовсім те, що очікувала Ірина почути. З розмови зрозуміла, що він не такий близький із сином і не зможе зрозуміти першопричину.
Все стало ясно після звичайної, відкритої розмови з хлопчиком. Поїхавши з батьком, сподівався, що тато зможе більше приділяти йому часу, але цього не траплялося. Одночасно сильно сумував за рідною мамою та сестричкою. Чекати на чергові канікули та відпустки не було сил. Хотів до рідних прямо зараз і не пізніше.
Валерія уявила, як вона себе почувала на місці Ірини. Вона вирішила допомогти. Ні, справа не в тому, що вона хотіла народити від коханої людини та виховувати своїх дітей. Опинитися в аналогічній ситуації не хотілося.
Незабаром із колишньою дружиною зв’язався адвокат чоловіка. Пропонував підписати угоду про порядок місця проживання хлопчика. Ірина не поспішала, до того ж була попереджена Валерією про наміри батька. Вона запропонувала свою безкорисливу допомогу.
Ірині все ж таки вдалося повернути сина до себе, чому хлопчик був радий. Колишній чоловік не розумів, звідки взялися потрібні кошти у колишньої. Надалі Валерія зізналася, що допомагала Ірині. Бачила, як мати та дитина тужили, мріяли бути разом.
Такий вчинок коханої жінки розчарував чоловіка. Вони розійшлись. Але Валерія ні про що не жалкувала. Адже вона теж мріяла про щастя і зрозуміла, що воно можливе, але не в цих стосунках.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.
