Після розлучення я вирішила залишити дітей із чоловіком, але ні він, ні його панянка від цього чомусь не зраділи. І чого б це?
Взаємини з Кирилом у нас розладналися давно. Майже всі обов’язки щодо дітей він переклав на мене, сам же брав участь лише фінансово – оплачував гуртки, давав гроші на одяг, продукти та інше.
До того ж, ми жили в його квартирі, і я навіть уявити не могла, куди мені йти з трьома дітьми, якщо ми розлучимося.
Щоправда, все до розлучення таки йшло. Я це розуміла, знала про його молоду подружку і навіть намагалася готуватися внутрішньо до розлучення. Але хіба до цього можна бути готовим? У результаті сталося те, чого я боялася. Він першим заговорив, що наш шлюб себе зжив, що треба розійтися і будувати життя окремо один від одного.
Якоїсь миті я навіть усміхнулася. Справді, чому б мені не збудувати життя окремо? Окремо від цього чоловіка, котрий давно мені став чужим. Окремо від дітей, які можуть з татом залишатися в цій просторій квартирі.
Я погодилася на розрив, почекала, доки він порадіє, а потім додала, що діти в такому разі залишаться з ним. Адже в мене свого житла немає, не везти ж мені їх до мами в село. Старший уже до школи ходить, молодші син із донькою у садочку. Все поряд, все по сусідству з домом.
Винаймати в цьому ж районі велику квартиру мені не по кишені. Та й спробуй ще орендуй житло з трьома дітьми. Навіть чути про це не хочу.
Звісно, Кирило такого повороту не чекав. Потім він трохи оговтався і почав видавлювати аргументи, закликаючи до мого материнського інстинкту. Виглядали його спроби досить жалюгідними, хоч і кумедними. Шкода, що не спитала тоді, а де ж його батьківський інстинкт?
Хіба мало батьків залишаються з дітьми, коли жінки, наприклад, по роботі виїжджають за кордон? Живуть, справляються, навчаються готувати сніданки, прибирати, купати, плести косички, робити уроки. А якщо не справляються, то підключають бабусь, наймають няньку. І ти зможеш, мій любий!
Я ж від дітей не відмовляюсь. Частину своєї зарплати переводитиму чоловікові на дитячі потреби. У вихідні можу проводити час із дітьми. А вже влітку я їх взагалі обіцяю до мами забирати в село на канікули.
Та Кирило весь вечір продовжував мене переконувати, потім дзвонив своїй дамі порадитись, потім знову намагався мені щось довести.
Наступного дня я взяла вихідний, зібрала речі та перевезла до подруги, попутно зайнялася пошуками квартири. А здивованого, м’яко кажучи, чоловіка залишила насолоджуватися свободою.
Я розумію, що багато наших спільних знайомих стануть на його бік. Мовляв, я покинула дітей, а він, такий бідолаха, тепер не знає, що робити.
Але багато жінок, опинившись без чоловіка з дітьми, якось справляються. Причому це навіть вважається нормальним. А якщо батько один із дітьми, то просто біда, біднесенький. Біжіть рятувати. Хоча в нього є любляча панночка, яку він планував привести в свою, а ще недавно нашу, оселю. Нехай вона його рятує.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.