Після розлучення я залишилася з трирічним Лук’янчиком на руках. Мирослав відмовився від сім’ї, та ще й звинуватив нас у всіх можливих гріхах, хоча я була хорошою дружиною та мамою. Та мова не про це. Замість підтримки у мене залишилися ще й його борги. Того дня настрою геть не було, і я направилась до місця, де спочивав дідусь, якого я обожнювала. – Дідусю, ти високо, все бачиш. Пошли мені доброго чоловіка!
***
Порятунок з небес!
Частіше ходіть до своїх рідних і говоріть… говоріть… Можливо вони вас почують і нададуть якусь духовну підтримку. У кожної людини в житті трапляються такі моменти, коли вони не знають, як далі жити, як вибратися із замкненого кола. Час йде, роки минають, а проблеми тягнуться, не закінчуються, а тільки збільшуються.
Людина в такий момент не знає вже як вчинити і йде на кладовище розповісти про свої проблеми своїм близьким. І вся ця тяганина тут же починає розсіюватися. Все стає на свої місця і не залишається ніякого місця для смутку.
Після розлучення залишилася одна з 3-річним сином. Аліментів не було, були борги.
Рік впроголодь. Втомилася. Поїхала до улюбленого діда. Кажу йому, тобі зверху видно краще, знайди мені чоловіка. Такого як ти. Поплакала і поїхала додому.
На наступний день гуляла з дитиною і зустріла однокласника. З яким не бачилися років 10. Пішов гуляти з нами, зайшов попити чаю та так і залишився.
На третій день зробив пропозицію! Заміжня вже три роки, нас з моїм сином на руках носить.
Ось така коротенька, але дуже позитивна історія…
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
