Частіше ходіть до своїх рідних, яких вже в живих немає, і, говоріть… говоріть… Можливо вони вас почують і нададуть якусь духовну підтримку. У кожної людини в житті трапляються такі моменти, коли вона не знає, як далі жити, як вибратися із замкненого кола. Час йде, роки йдуть, а проблеми тягнуться, не закінчуються, а тільки збільшуються.
Людина в такий момент не знає вже як вчинити і йде на кладовище розповісти про свої проблеми своїм близьким. І вся ця тяганина тут же починає розсіюватися. Все стає на свої місця і не залишається ніякого місця для смутку.
Після розлучення з Максимом я залишилася одна з 4-річним Лук’янчиком. Грошей зовсім не було, були борги.
Цілий рік ледь-ледь кінці з кінцями зводили. Втомилася. Поїхала до улюбленого діда. Кажу йому, тобі зверху видно краще, знайди мені чоловіка. Такого як ти. Поплакала і поїхала додому.
На наступний день гуляла з дитиною і зустріла однокласника. З яким не бачилися років 10. Пішов гуляти з нами, зайшов попити чаю та так і залишився.
На третій день зробив пропозицію! Заміжня вже пів року, нас з моїм сином на руках носить.
Дякую, дідусю!
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – pikabu
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
