Зі своїм Любомиром ми побрались, як нам вже далеко було за двадцять. Прозустрічавшись шість довгих років, ми задумались над тим, що вже готові, щоб створити сім’ю. Де будуть щонайменше двоє маленьких діток.
Наші стосунки ми узаконили ще навесні, літом взяли шлюб в церкві і відгуляли скромне весілля. Потім так було вирішено заздалегідь, що жити ми будемо у нього з його мамою.
Я не проти була, на перший погляд Надія Йосипівна наче мені і сподобалась як людина, привітна, мила і лагідна.
Тоді подумала я собі, що нам має житися добре. Адже я неконфліктна людина, люблю готувати і пекти. Чого ще хотіти від майбутньої невістки.
Через рік в нас народився синочок назвали ми його Лук’янчиком. Я пішла у декретну відпустку і доглядала за сином.
Коли Лук’янчику виповнилось три ми почали помічати, що він погано розмовляє, а це здебільшого звуки.
Тому почали бити тривогу. Консультувались у багатьох спеціалістів. Почали заняття з логопедом. А ще нам порадили завести домашню тваринку для сина.
Тут все і почалось. З чоловіком ми зупинились на породі Йорк.
Обрали щеня, назвали його Томі. Скільки щастя було в очах сина, майже кожного вечора перед сном Лук’ян перевіряв чи Томі в будинку, погладивши його, лише тоді йшов спатки.
Про те свекруха розпочала справжній бунт. Або вона або собака. Не може пес жити в хаті. Тварина має жити на дворі, ви геть з розуму зійшли, говорила вона нам.
Та після розмови з чоловіком вона трохи втихомирювалась, і я навіть краєм ока почала зауважувати, що він їй почав подобатись. То на руки його візьме, то щось з ним розмовляє.
Сьогодні нас нікого не було вдома. З чоловіком і сином ми їздили до міста. Повернувшись я почала помічати, що наш Томі не встає на одну лапку, весь час її підносить догори.
Запитавши у Надії Йосипівни, чи не знає вона раптом, що могло статись, я сильно засмутилася. За словами свекрухи Томі бігав за курчам і курча почало кривати, “Ось і отримав ваш пес по заслугам”.
Як так можна? Це ж беззахисне маленьке створіння. Тим паче це улюбленець вашого внука. Невже курча важливіше? На що почула відповідь, що з курчати нам всім користь, а з вашого пса толку ніякого.
Сильна образа мені засіла в серці на свекруху. Дійшло навіть до того, що ми перестали спілкуватись.
Нашого Томі ми возили на огляд до ветеринара, наче нічого важливого, але все могло би бути інакше.
Це ж мацьопа, трошки більше сили, і халепи не минувати.
Як тепер нам жити в одній хаті? Я не уявляю.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“