Після руйнування моєї квартири в Бучі я повернулася жити до мами в село і сахнулася, якого чоловіка обрала рідна сестра Стася.
Я опинилася у скрутній ситуації після розлучення з чоловіком. Але я витримала, стала на ноги і купила для себе й синочка однокімнатну квартиру під Києвом.
Але мої випробування не закінчилися – квартири у мене більше нема, і я не мала іншого виходу, як вирушити до села до батьків на деякий час. Тільки чоловік рідної сестри був проти такого стану речей, там він почував себе господарем у хаті.
Справа в тому, що сестра із чоловіком переїхали до батьків жити після весілля. У будинку три кімнати, в одній жили батьки, в іншій Стася з чоловіком. Коли у них народилася дитина, третя кімната перетворилася на дитячу.
Мого тата не стало 7 років тому. Поки він був живий, Станіслава та Мишко вдавали, що шукають нове житло.
Але коли Мишко став єдиним чоловіком у хаті, їм нема чого стало з’їжджати. Та й мамі потрібна була допомога, таки в селі потрібна чоловіча сила: дрова поколоти, води з колодязя принести.
Я прожила у шлюбі 10 років, але останніми роками ми з чоловіком спали в окремих спальнях. Стосунки не клеїлися, а коли він мені зрадив, я вирішила, що це кінець.
Отже, зимою я переїхала до мами з 10-річним сином. Мама мене з радістю прийняла, а Мишко був не радий такому розкладу.
Тепер їхній сім’ї доводилося тулитися в одній кімнаті через мене. Взимку було ще складніше, Михайло колов дрова на всю сім’ю і вимагав, щоб я платила йому гроші за те, що гріюся вечорами біля грубки. Хоча дрова завжди купувала моя мати зі своєї пенсії.
Стася з цього приводу нічого не говорила, але вона завжди була на боці чоловіка. У селі оплачуваної роботи немає. Всім нам важко.
Я читаю у їхніх поглядах, що вони так і чекають, аби я кудись переїхала. адже скоро нова зима. Але це так само мій дім, як і сестри!
Як же мені бути?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
