fbpx
життєві історії
Після телефонного дзвінка середущого сина, тепер сиджу, як укопана, і молю Бога, щоб не зробив так, що і моя Василина буде пузата ходити. Мені одного Данила, від старшого сина Іллі, з головою хватає. – Мам, посидь! Мам, приглянь! Мам, ми в Карпати на пару днів! – Та хто я вам така? Мені ще й п’ятдесяти немає, а в ваших очах я бабця-дрипця з паличкою і з пиріжками в руках

Після телефонного дзвінка середущого сина, тепер сиджу, як укопана, і молю Бога, щоб не зробив так, що і моя Василина буде пузата ходити. Мені одного Данила, від старшого сина Іллі, з головою хватає. – Мам, посидь! Мам, приглянь! Мам, ми в Карпати на пару днів! – Та хто я вам така? Мені ще й п’ятдесяти немає, а в ваших очах я бабця-дрипця з паличкою і з пиріжками в руках.

Ми з чоловіком відгуляли весілля рано, і рік за роком привели на світ троє діточок. Зараз мені ще й п’ятдесяти немає.

І як ви думаєте минають мої вихідні? Практично кожну п’ятницю Ілля телефонує і каже:

– Мамочко, візьмеш до себе на пару днів Даньку? Ми из Юлею ще зовсім молоді, хочемо з друзями розважатися, в Капати з’їздити! З дитиною, сама розумієш, відпочинок буде не той!

Я, звісно, розумію їхній стан. Тільки ж і я ще не така вже старенька бабуся, що мені тільки те й робити, що за онуками наглядати. Я також маю свої потреба, тільки ніхто їх не хоче враховувати. Мені теж хочеться у вихідний прогулятися з подругами в парку, сходити в кіно. Я планувала піти на тренування з йоги, щоб подбати про здоров’я. Я не збиралася так рано присвятити своє життя онукам.

А тут і середній син недавно зателефонував. Такий щасливий, думав, що я від радості до стелі буду стрибати:

– Мамочко, скоро у нас з Улянкою (а вона поки просто дівчина) народиться малятко, вже 5-ий місяць! Так що не будеш більше нудьгувати!

А хіба я хоч раз в житті комусь сказала, що мені нудно? Я прекрасно живу. Зовсім не сумую. Мені хочеться пожити собі на втіху. Адже раніше я ростила трьох дітей, а тепер хочу спокою і часу на себе.

Як тепер бути?

Тепер сиджу і молю Бога, щоб дочка таку “радість” мені не повідомила…

Цього мені не пережити.

Як пояснити своїм дітям, що мені хочеться побути на самоті? Мені не хочеться присвятити залишок життя внукам. Невже всі вважають, що бабусі зобов’язані забути про своє життя і няньчити онуків?

Дурниці! Всі жінки, хоч вони і стали бабусями, хочуть насолоджуватися своїм життям і радіти зустрічам з подругами на набережній.

А що ви скажете з цього приводу? Є тут з читачів такі бабуся, як я?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page