fbpx

Після того, як Антон нам повідомив про Варю, я довго лила сльози. Чоловік також був у подиві. А вже наступного дня син з Варварою завітали до нас в гості. Я чомусь думала, що вона буде на нас ображатися, але ви знаєте, все було з точністю та навпаки. Я зрозуміла одну річ – від долі не втечеш. Ми не забрали її того дня з дитячого будинку, але через роки вона сама до нас завітала – у ролі невісточки. Яку ми обожнюємо

Після того, як Антон нам повідомив про Варю, я довго лила сльози. Чоловік також був у подиві. А вже наступного дня син з Варварою завітали до нас в гості. Я чомусь думала, що вона буде на нас ображатися, але ви знаєте, все було з точністю та навпаки. Я зрозуміла одну річ – від долі не втечеш. Ми не забрали її того дня з дитячого будинку, але через роки вона сама до нас завітала – у ролі невісточки. Яку ми обожнюємо.

У нашій родині все чудово. Заміж я виходила з любові, чоловік мене обожнює, носить на руках, у всьому допомагає, ніколи слова лишнього не сказав. І так було завжди.

У нас із Євгеном двоє синів один Данило, а другий Антон. Хотіли ще донечку, але не вийшло. А мені так хотілося доньку! Заплітати їй косички, купувати лялечок. Адже мати та дочка – це подружки. Тоді ми вирішили удочерити дитину.

Після нашого походу до дитячого будинку Євгену сподобалося одна дівчинка. Вона була мила і гарна. А мені припала до душі інша, яку звали Василинка. Ми застали її за читанням і я вирішила, що дитина буде посидючою і начитаною. Я б їй на ніч могла щось прочитати, розповісти про подорожі в далекі країни.

Тож я вмовила чоловіка саме на Василину. Тільки я помітила, що друга дівчинка дуже дивно дивиться на Василину, бо розуміла, що ми прийшли не за нею. І це їй далося важко.

Василина поїхала з нами. І лише згодом ми дізналися, що в неї не дуже здорове сердечко. нам про це не сказали й слова.

Саме тому їй доводилося читати — їй було заборонені активні ігри. Та й сил на них вона не мала.

В результаті ми не змогли їй допомогти, і дівчини одного дня не стало. Тоді я вирішила більше нікого не удочеряти. Дуже важко ми пережили цей час.

Сини виросли, чоловік позбувся бізнесу, оскільки сини не хотіли переймати його справи і могли занапастити всю справу його життя. Виручені гроші він поділив навпіл і роздав синам. Вони відкрили свої справи та займалися вже іншим бізнесом. Старший створив рекламну агенцію, а молодший будівництвом займається.

Ми їм надали фінансову допомогу після закінчення університетів. Вони навчалися на різних факультетах. Один син уже має сім’ю та живуть вони окремо. Я з невісткою порозумілася і працюють вони разом. Ми її хвалимо і вона нас підтримує.

А ось молодший ніяк не визначиться із дружиною. Якось він прийшов додому і каже: “Мам, а ти пам’ятаєш, як багато років тому ви мали намір взяти дівчинку з дитячого будинку, Варю? Виходить, що зараз вона влаштувалась до мене в магазин. Одночасно працює та навчається в університеті.

Виявляється, вона вас запам’ятала. А називає вас не інакше як король та королева. Вона каже, що не забувала про вас упродовж усього життя, наче персонажів із казки. Мам, ти знаєш, вона мені сподобалася. Чи можна мені привести її додому та познайомити з вами?

Після цієї розповіді сина я гірко плакала. Та й чоловік переживав зі мною. Виходить, що від долі не втечеш. Із самого початку потрібно було взяти собі саме цю дівчинку, але мій вибір був іншим. І ось тепер доля хоче повернути все на свої кола, повернути цю дівчину в нашу родину. Виходить, що я отримаю довгоочікувану дочку.

Надвечір Варя з Антоном прийшли разом і ми привітно їх прийняли. Ми зраділи нагоді зустрітися з нею. Якщо чесно, я підозрювала, що вона на нас скривджена після того випадку, але все виявилося зовсім не так. Вона виросла доброю та чуйною. Навіть сказала, що рада своїй долі.

Ніхто не знає, як би все сталося, якби ми тоді вирішили удочерити її? Може, їй не вдалося б досягти того, що вона досягла в житті. А так їй довелося доводити собі самій і всьому світу, на що вона здатна і чогось варта. І все це без будь-якої допомоги та підтримки.

Вони розписалися з Антоном, потім ми вирішили подарувати їм будинок, хоча вона мала свою квартиру. Її вирішили здавати в оренду. Варя вважає, що вона мешкає у справжньому палаці. І це не дивно.

Зараз ми чекаємо поповнення у нашому сімействі. Обидві родини чекають поповнення. Сім’ї синів дружать між собою. Кожна з невісток стала для мене дочкою і я ставлюся до них дуже добре. Хочу дати пораду всім свекрухам: оберігайте своїх невісток, адже ви теж колись були на їхньому місці. Пам’ятайте про це.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page