Після того, як дочкка повелася, мені важко вірити їй. І я не знаю, що робити. Через неї я втратла своє щастя.
Після 20 років непростого шлюбу з владним чоловіком, ми нарешті вирішили розлучитися. Все відбувалося досить мирно з огляду на попередні роки спільного життя. У нас двоє дітей-підлітків. Син вирішив жити із батьком, а дочка залишилася зі мною.
Перед тим як подати на розлучення, я познайомилася з одним порядним і цікавим чоловіком. Це була дуже приємна людина, але зустрілися наживо ми вже після того, як я подала документи на розлучення. У нас швидко почалися стосунки, які стрімко переросли в роман. Зрозуміло, ми цього не афішували.
Моя дочка має непростий характер, батьківський. Подібно до нього, вона так само прагне тримати все під контролем, тому наше спільне життя вдвох було не наймирнішим. Проблема поведінки підлітків, звичайно, розповсюджена, але з моєю дочкою все було трохи інакше. Крім неприємної поведінки, вона регулярно висувала претензії і завжди була чимось незадоволена.
Якось вона взяла без попиту мій телефон і знайшла листування з другом. Того ж дня вона зажадала, щоб я розповіла батькові. Я сказала «ні», на що вона почала кричати, влаштувала сцену. І так тривав не один день: засудження, вимоги, щоб я зізналася, адже «соромно батьку в очі дивитись» після такого обману.
За тиждень такого я не витримала і розповіла про все чоловіку. Тому, звісно, це не сподобалося, і з того часу ми практично не спілкуємось. Він не обговорює зі мною деталі розлучення. Більше того, навіть не хоче розповідати, як справи у сина.
Зараз я дуже шкодую, що піддалася на маніпуляцію підлітка. Хоча в будь-якому випадку вона все одно розповіла батькові про мій роман. Своєму братові вона вже розказала. Той напрочуд сприйняв все спокійно і без осудів.
Коли ж мій новий чоловік дізнався про те, що відбувається в моїй сім’ї через наші стосунки, він вирішив піти, йому не хотілося ставати частиною такого конфлікту. Я не змогла його втримати.
Тепер я сама. Жити із дочкою мені зараз дуже непросто. Я не можу пробачити їй те, що вона втрутилася в моє особисте життя і шантажувала мене. Через неї я не змогла нормально розлучитися з чоловіком і зберегти стосунки з коханим чоловіком.
Але з іншого боку вона все ще дитина, їй 14 років. А головне – моя дитина. У ситуації, що склалася, є і моя вина. Розлучення батьків – це завжди важке випробування для дитини. І мені зовсім не хочеться посилювати проблему. Звісно, я могла б відправити доньку жити до батька, але вона цього не хоче. А мене відверто недолюблює.
Що робити, я не знаю. Здається, я погана мати.
Фото – ibilingua.com.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.