fbpx
життєві історії
Після того, як ми обидві вийшли заміж, стали зустрічатися дедалі рідше. В Олі один за одним двоє діток з’явилося, в мене чоловік, робота. В кожного з нас свої турботи та своє життя. Одного разу ми таки знайшли час і зустрілися з Ольгою, щоб згадати наше дитинство, адже дружимо ще зі школи. Та замість доброї та щирої зустрічі, я дізналася про себе дещо нове. З того часу ми не спілкуємось

Після того, як ми обидві вийшли заміж, стали зустрічатися дедалі рідше. В Олі один за одним двоє діток з’явилося, в мене чоловік, робота. В кожного з нас свої турботи та своє життя. Одного разу ми таки знайшли час і зустрілися з Ольгою, щоб згадати наше дитинство, адже дружимо ще зі школи. Та замість доброї та щирої зустрічі, я дізналася про себе дещо нове. З того часу ми не спілкуємось.

З Ольгою ми дружимо ще зі шкільної парти. Ми завжди одна одну підтримували, допомагали. Після закінчення вступили у різні вузи, але навіть тоді не забували одна про одну.

А потім у неї сім’я, діти, у мене робота, допомога мамі в лікуванні сестри. Зустрічі стали рідші, але ми наздоганяли це телефонними дзвінками і листуваннями, тобто спілкування перейшло в іншу форму.

Я вийшла заміж.

Одного дня Оля залишила дітей на декілька годин на чоловіка і свекруху, я залишила сестру на маму на цей же час і рвонула на зустріч до подруги.

Ми гуляли по нашому району дитинства, ділилися тим, що в листуванні не встигли. Але найголовніше – зустрілися. Потім у неї ще дитина з’явилася, спілкування сходило нанівець. Але в один прекрасний день, через 5 років після нашої останньої зустрічі мені вона написала, що хоче зустрічі. Я погодилася.

Через пару днів ми знову зустрілися. Я так хотіла щоб ця зустріч, як і попередня – була чудовою. Але…

Цього разу подруга добряче хильнула, я ж зовсім не випиваю. Оля ставала в моїх очах все суворішою. Я запропонувала викликати їй таксі і поїхати додому. Щоб вона відіспалася.

– Оля, я поїду з тобою, а то мало чого.

-А що ти так хочеш до мене додому то? Чоловіка мого хочеш собі забрати? Я тебе добре знаю! І знаю, що ти оком на нього кинула! І дітей моїх забрати хочеш! Своїх же немає!

– Оля, що ти таке говориш? Для чого мені твій чоловік? Я свого люблю. І не треба мені твої діти?

– Ти завжди була попереду мене! Але я перша вийшла заміж! Я перша стала мамою! Тут я тебе випередила!

– Оля, ми стільки років дружимо. Як я вважала. А для тебе це роки змагання зі мною?

-Це не дружба! Дружби немає!

Через пару хвилин вона поїхала на таксі, а мені хотілося плакати.

Я приїхала додому. Розповіла чоловікові, той знизав плечима – мовляв або правду подруга сказала, або сильний був “перебор”. Почекати треба і поговорити відверто.

Мені подзвонив чоловік Олі. Вибачився за поведінку дружини. Я сказала, що буває багато чого в житті. Але якщо вона так реально думає – нехай краще зі мною не зв’язується. Через пару тижнів мені написала наша з нею загальна подруга. Вона сказала, що Оля почала розповідати, що я її чоловіка відібрати намагалася, а вона мені в обличчя це висловила.

Я розповіла, як все було. Знайома посміялася і сказала, що розлучення Олі не за горами.

Виявилося, що в них з чоловіком не все просто. Любові там немає. Сама ж Оля постійно ревнує чоловіка до когось. Йому таке життя також не до душі, ось вона і вирішила спустити пар на мені.

Дивно таки… були ж найкращими подругами…

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page

facebook