fbpx
життєві історії
Після того, як ми всією сім’єю поїхали на іменини до моєї свекрухи, Анна Степанівна занепокоїлася. Річ утім, що чоловік купив в якості подарунка хороший холодильник, а старий подарував “нужденним”. Вже в наступні вихідні ми з нею сиділи у нас і чаювали. – Іринко, скільки ж мій синок заробляє, раз такі подарунки робить?

Після того, як ми всією сім’єю поїхали на іменини до моєї свекрухи, Анна Степанівна занепокоїлася. Річ утім, що чоловік купив в якості подарунка хороший холодильник, а старий подарував “нужденним”. Вже в наступні вихідні ми з нею сиділи у нас і чаювали. – Іринко, скільки ж мій синок заробляє, раз такі подарунки робить?

Мене звуть Ірина. Мені 35 років. Я заміжня. Мого чоловіка звуть Володя.

Нещодавно прийшла до мене в гості моя свекруха Іванна Йосипівна. Ми з нею сиділи на кухні, пили чай.

Вона мене запитала:

– А скільки заробляє мій синочок?

А я відповіла, що не знаю. Але свекруха мені не повірила.

Але я справді цього не знаю. Та й знати цього не хочу. Мій чоловік повністю забезпечує нашу сім’ю. Нехай так завжди буде.

Колись я в нього запитала, скільки він заробляє, а він тільки засміявся.

– Тобі не треба цього знати! Якщо тобі треба щось купити, то ти просто скажи мені!

З того часу я так і роблю. Просто називаю суму, яка мені потрібна і все. Я замовляю речі для себе, для дітей, для дому. А Володя все це сплачує.

Щоправда, я не нахабнію. Ми купуємо лише те, що нам справді потрібно. Дуже часто Володя мене балує. Він каже:

– Ось гроші, купи собі щось! Побалуй себе.

А буває таке, що він сам відвозить мене до магазину і каже:

– Вибирай все, що тобі хочеться!

А якщо він віддаватиме мені свою зарплату, то такого не буде.

Тож я не хочу цього.

У нас із Володимиром двоє дітей: син та дочка. Я не працюю, займаюся дітьми та домашнім господарством. У нас є ще й жінка, яка допомагає мені по господарству, тому я не дуже переймаюсь. Я можу спекти торт або пиріг, приготувати щось смачненьке для дітей та свого чоловіка. Ось і все.

Ми живемо у хорошій трикімнатній квартирі, яку мій чоловік купив ще до того, як ми одружилися. Але я маю свою однокімнатну квартиру, яку мені подарував батько на повноліття. Нині я цю квартиру здаю в оренду. Гроші, які я отримую від цього, я витрачаю як захочу. Володя ніколи про це у мене не питає.

У мене чудові свекри та у мене з ними чудові стосунки. Я знаю, що вони дуже добрі та прості люди. Вони дуже люблять наших дітей.

Я знаю, що Володя допомагає своїм батькам, але вони не нахабніють і завжди щиро дякують за подарунки, які дарує їм Володя.

– Ми не збідніємо! – каже Володя, коли батьки обурюються.

– Ой, навіщо ти витратив на нас стільки грошей?

Ось свекрусі й цікаво: скільки ж одержує її син? Вона вже не раз розпитувала мене про розмір зарплати Володі. Але я їй не змогла відповісти на це. Хоча вона мені й не вірить.

Виявляється, у свекрухи у сім’ї все було не так. Всю зарплату її чоловік отримував та віддавав їй. А вона згодом розподіляла фінанси. А ось Володя навіть не каже, скільки він отримує. Про це навіть у нього питала і його мати, але він їй нічого не сказав.

А я вважаю, що мені ця інформація не потрібна. Найголовніше, що мій чоловік нормально забезпечує мене та наших дітей.

Хоча, можливо, Володя від мене щось приховує? Просто не знаю, що мені думати.

Фото ілюстративне