Після того, як не стало Олега, Ніна Василівна зробила все можливе, лиш би я забралася з її дому. Не допомогли навіть вмовляння рідних онуків. Він безвиході я з дітьми поїхали до своїх батьків, але там також не було для нас місця. – Потерпи, люба. Ще зовсім трішечки, – час від часу у снах промовляв до мене Олег з небес
У Наталі та Олега була така любов, про яку пишуть романи.
Дружили вони ще зі школи, з часом ця дружба переросла в щось більше. Все було б добре, та мама Олега була, м’яко кажучи, не в захваті від обраниці сина, а все тому, що Наталя була з бідної сім’ї. Не таку невістку вона хотіла.
Ніна, як лише могла перешкоджала їхньому щастю. Одного разу навіть збрехала Наталі прямо в очі, тільки щоб це допомогло їх розлучити. Та Наталя була дуже доброю, милою дівчиною, вона як і всі хотіла жіночого щастя, любові, тепла та ніжності з боку чоловіка. Словом, всього того, чого їй так не вистачало в батьківському домі.
У Ніни було ще двоє синів, які, на її думку, вдало одружилися. Ними вона завжди гордилася і казала: “Ось був би ти мудріший, і одружився на доньці Василя, то все життя, як вареник в маслі б валявся, а тобі її в жінки взяти захотілося”. Та Олег мовчав, він кожною вільною хвилиночкою насолоджувався своєю Наталею.
Час минав, у Олега та Наталі народилися один за одним діточки. Жили вони, як і раніше, в домі Ніни, яка ніби вже й змирилася з “бідною” невісткою, та при можливості, все ж любила висказати тій, що не достойна її сина.
Все було б добре, та одного дня трапилася біда. Олега не стало, а Наталка залишилася з двома дітками поруч зі свекрухою, яка лише чекає нагоди вигнати ту з хати. Прожили вони разом десь, ще пару місяців, і Ніна домоглася свого, не пожаліла навіть рідних онуків. Наталі не було куди йти і вона повернулася до батьків, які на той час добряче заглядали в чарку, і не давали нормально жити доньці й онукам.
Наталя терпіла, а що їй залишалося ще робити. Їй часто снився Олег, і казав: “Потерпи, люба, ще трошки потерпи. Я зроблю все можливе, лиш би ти з дітками була в безпеці”. Ці сни й підтримували Наталю на плаву, вона працювала і робила все, щоб дітям було добре.
Одного дня до Наталі прийшла свекруха, і почала благати, щоб та повернулася. Наталя спершу ніяк не могла зрозуміти, що ж таке сталося у Ніни, що та, так поміняла свою думку.
Коли вони сіли за стіл, свекруха попросила вибачення за все, що робила, а потім додала: “Ти знаєш, Наталю, мені часто снився Олег, і просив тебе повернути. Він казав, що якщо я цього не зроблю, найближчим часом, то захворію. Та я не вірила йому. І ось, все здійснилося. Я щойно від лікаря”.
Вона на колінах благала пробачити її. Наталка довго вагалася, та все-таки пробачила свекруху.
Вона переїхала з дітками до Ніни. Та, довго не думаючи, переписала свій будинок на невістку. Ні, легко не було, адже лікування займало багато часу та грошей, але спільними зусиллями Ніна таки стала на ноги. І до сьогодні живуть вони разом у мирі та злагоді.
Ніна кожного дня дякує сину, що навіть там, на небі, дав їй зрозуміти, як не чесно вона поступила по відношенні до невістки та онуків, а Господу за те, що дав шанс все виправити.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
