Після того, як постраждала наша квартира в Ірпені, ми живемо у батьків чоловіка в приватному будинку в передмісті, бо ніяк не можемо відремонтувати і відновити свою оселю. Я в декреті, не працюю, чоловік стільки не заробляє один.
І все б добре, свекри, можна, сказати, нас годують і грошей ні за що не беруть, але як же втомив цей бруд у них! Свекруха така нечупара, не уявляю, як такою жінкою можна взагалі бути!
Ви навіть ну уявляєте, який тут в будинку бруд і сморід! Жити неможливо, їсти неможливо. Ходити босоніж неможливо! Паморочиться від усіх запахів. Їжа як помиї, бо з холодильника тхне, весь посуд брудний, немитий як слід. Сама кухня вся в жирі, все, липне. Стіл увесь час брудний.
Не думайте, я весь час за всіма прибираю, але просто не встигаю, бо дитина мала, а в домі ще живуть два молодших брата мого чоловіка і дуже лінивий свекор.
Ми з чоловіком часто їмо не дома, ходимо в кафе чи до кумів. Свекор зі свекрухою нічого не бачать, що у них бруд, не розуміють, чому дитина не хоче у них їсти. А до мене у них питання з образами, що ми відмовляємося. Чоловік їсть іноді, але це його родичі, от і їсть.
Вони ще й заощаджують воду. З їхньої спальні такий неприємний “аромат”, бо миються дуже рідко. Словом, ви зрозуміли, у яких умовах нам доводиться жити, а нічого не вдієш, зарплати у Діми дуже маленька, 7 тисяч гривень.
Дуже хочеться розслабитися та відпочити, але побут родичів чоловіка мене просто вимотує. Я вже не хочу з його батьками навіть поруч перебувати, не можу з ними сидіти в одній машині, але нічого поки що не вдієш.
У мене тут скоро дах поїде від бруду, але не можу ніяк змінити ситуацію. Дуже розраховую на ваші добрі поради! Всім дякую за увагу, вибачте за всі ці подробиці, але дуже вже накипіло. Миру вам і добра!
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
