Після того, як тітка дізналася, що я чекаю дитину, тут же скликала нараду. Не обійшлося і без “любої” бабусі. – Тобі не варто на даний час ставати матір’ю. Не роби ту ж помилку, що і твоя мати, коли тебе на світ привела.
Мої батьки рано пішли з цього життя, а тому мене взяли на виховання мої родичі, які мали двох дітей. Але вони взяли мене не просто так, а заради виплат, які вони на мене отримували і житла.
Я була єдиною, хто в будинку прав, прибирав і готував їсти. Мені доводилося прибирати за ріднею та вислуховувати їх причіпки. Якщо я щось не встигала зробити, то мені не давали їсти. Моє життя у тітки було зовсім безрадісним. Я тягла на собі всі домашні справи з десяти років.
Моя бабуся не схотіла мене брати до себе. З підслуханих розмов я дізналася, що вона не про таку невістку, як моя мати, мріяла.
У той час найщасливішими були для мене дні, коли тітка з сім’єю виїжджала на море, а мене зачиняли в будинку, залишаючи мені якусь кашу і вермішель. Мені в цей час не треба було вставати о п’ятій ранку, щоб приготувати сніданок для всієї родини. Коли нікого з рідні не було вдома, я брала книги з їхньої бібліотеки і читала.
Коли мені виповнилося шістнадцять, я дізналася, що в мене є квартира. Це сталося влітку, коли сім’я тітки поїхала на море. Я не пам’ятала, де я раніше жила, а тітка завжди говорила, що батьки все спустили.
Я вирішила поговорити з тіткою про своє майбутнє після її повернення. Вона трохи задумалася і потім мені сказала:
– Після вісімнадцяти років ти від нас підеш, попередньо віддячивши нам за те, що ми тебе виростили.
Іноді брат давав мені свій ноутбук і я, перелопативши гору інформації, зрозуміла, що мені в жодному разі не слід підписувати жодні документи, запропоновані мені юристами.
Коли мені було сімнадцять, один із моїх братів зійшовся з дівчиною, за деякими фразами я зрозуміла, що він перебрався жити до моєї квартири.
Після того, як мені виповнилося вісімнадцять, мене ніхто не вигнав, також мене не вигнали ні в дев’ятнадцять і навіть двадцять. Я почала зустрічатися з одним хлопцем, а потім чекала дитину від нього. На той час я навчалася в університеті.
Після того, як тітка дізналася, що я чекаю на дитину, вона негайно скликала всю нашу рідню, щоб навчити мене. На сімейну раду до нас примчала бабуся, яка почала мене вмовляти – не ставати мамою.
– Матері твоїй теж треба було заборонити. Не псуй своїми захцянками нам життя.
Я сказала, що мамою я стану незалежно від їхнього бажання. Потім тітка сказала, що я маю з’їздити з нею в одне місце.
Вона відвезла мене до нотаріуса, а потім почала наполягати на тому, щоб я підписала дарчу.
– За те, що ми тебе виростили, ти даси нам свою квартиру, – сказала мені тітка. – У мого сина незабаром народиться малюк, ти ж не хочеш виставити свого племінника на вулицю.
Якщо на мою дитину їм було зовсім наплювати, то з якого переляку я мала хвилюватися за її ще ненародженого онука.
Я не розгубилася, а вихопила з рук тітки документи на своє житло та втекла. Після того, я розповіла про те, що сталося своєму хлопцю, а потім ми вирушили разом виселяти братика з моєї квартири.
Коли я увійшла до власного будинку, моя бабуся вже була там. Вона взяла мене за руку, відвела в сторону і сказала:
– Я привезла тобі лікаря. Якщо хочеш стати мамою, просто перепиши на брата квартиру.
Я вирішила йти до кінця. Мій хлопець викликав службу, і ті виставили братика з мого житла.
Потім тітка з бабусею почали приходити до мене постійно та вимагати, щоб я повернула їм гроші за ремонт, який вони зробили у моїй квартирі.
Вони заспокоїлися лише після того, як назвали мене такою ж невдячною, як і моя мати!
Фото ілюстративне
