Після того, як в кафе подруга випадково перекинула на мою улюблену спідницю каву, я прийшла додому і стала закидати у пральку брудний одяг. Штани Андрія були красиво складені і висіли на спинці крісла у кімнаті. Як зазвичай, я перевірила кишені. Я ледь дочекалася чоловіка. “Буря” не вщухла досі.
Це був звичайний день. Я сиділа у свого батька на роботі, і чекала, коли ж він проведе свою останню на сьогодні консультацію. Ми планували разом із ним побродити торговим центром. Андрія я побачила ще до того, як він увійшов до офісу. Тому підскочивши з насидженого місця, я кинулася швидше відкрити йому двері і запросити увійти всередину будівлі.
Якби мені, на цей момент сказали, що на відстані витягнутої руки стоїть мій майбутній чоловік, я б нізащо в це не повірила. Ну який може бути наречений, якщо у мене на думці в той момент була тільки сукня, яку вже швидше хотілося купити.
Андрій був дуже милий, ввічливий, гарно доглядав, усі ці його якості і зіграли на тому, що моє серце розтануло перед цим чоловіком.
Завойовник мого серця приходив до нас ще кілька разів, а потім різко зник так і не запросивши мене на жодне побачення. Але я здаватися ніяк не планувала, мені вже як вода у пустелі був потрібний цей чоловік.
Знайти його в соціальних мережах проблемою не було, я зробила це ще того ж вечора, як уперше його побачила. Ось тільки до останнього сподівалася, що він сам зробить перший крок, але цього не сталося, тому було вирішено написати йому першій.
Яке ж було моє здивування, коли буквально відразу ж мене покликали на побачення. Радості не було болю. Того вечора я одягла свою найкращу сукню і пішла в кіно. Ось тут я остаточно закохалася!
Єдиною проблемою у наших стосунках стали наші батьки. Мої не могли собі уявити, що дочка вийде заміж за людину біднішу за них. А його, що їхній син одружується з дівчиною не їх рівня. Наш союз, під обопільною згодою з обох сторін, було прийнято тримати у суворому секреті.
Вигадати як цю таємницю зберегти, виявилося теж зовсім не складно, тому для всіх я гуляла з найкращою подругою, а Андрій ходив на роботу. Єдиним сумом було те, що мені іноді доводилося давати коханому грошей, щоб наша легенда не розвалилася. Адже якщо людина має роботу, то має бути з неї і заробіток. Тож його роботодавцем стала я.
Вся ця історія з секретними відносинами тривала цілий рік, ось тільки будь-яка таємниця не може бути вічною, рано чи пізно з глибин океану вона все ж таки випливе на поверхню.
Так сталося і в нашому випадку, правда про заручини ми оголосили самі. Все ж таки приховувати мій цікавий стан було неможливо. Мої батьки хоч і були дуже незадоволені ситуацією, що склалася, але вдіяти вже нічого не могли. Вони вчинили так, як справжні люблячі батько та мати, вони мене просто підтримали. З батьками Андрія вийшла велика проблема. Вони чомусь були категорично проти нашого з ним союзу. Тут на користь нам і зіграв мій цікавий стан.
Ми все-таки відгуляли весілля.
На той момент мені щиро здавалося, що ось воно, щастя. Моя кохана людина стала чоловіком, незабаром від нього з’явиться бажана і цілком здорова дитина. Мене люблять і я сильно люблю. Але це тендітне щастя одного прекрасного дня розвалилося на тисячу дрібних уламків. Завантажуючи пральну машину, у кишені штанів Андрія, я знайшла знімок з УЗД. Термін 18 тижнів… І він явно не мій… Світ просто звалився в цей момент.
На той час коли Андрій повернувся додому, я вже була спокійна і стримана. Без слів та істерик я просто поклала перед ним цей злощасний знімок. Я щиро вірила, що він потрапив у його кишеню випадково, може друг з роботи дав потримати або на вулиці зрештою знайшов.
Але дива не сталося.
Того дня я дізналася дуже багато нового про свого чоловіка, або вже не лише свого. Виявилося, що у нього є друга, цивільна сім’я. Дружина, дитина і ось скоро на світ має з’явитися ще один малюк. Він заспокоював мене тим, що я з ними ніяк не перетнуся. Андрій говорив, що я живу тут, а вони десь там, далеко в селі з його батьками. Він запевняв мене, що в його житті більше дружин не буде, тому що їх просто не потягне фінансово.
Я ж ніби в тумані стояла і все ніяк не могла зрозуміти як так сталося, що я абсолютно нічого не помічала. Моя голова все ніяк не могла зрозуміти того, як можна було не помітити, що твій чоловік живе подвійним життям.
Жити так далі я не могла, питання про розлучення спливло відразу, на що Андрій, колись улюблений мій чоловік, став натякати, що забере мою дитину. Втратити і чоловіка, і свого маленького малюка, я була не готова.
Зараз, ми все ще живемо з ним як і раніше, він на дві сім’ї, а я, а я придумую як мені розірвати стосунки з цим чоловіком так, щоб не втратити свою дитину. Незабаром обов’язково піду до адвоката, він повинен допомогти мені у цій нелегкій справі.
Фото ілюстративне
