Після того, як я повернулася від молодшої дочки з Італії, я поговорила з сином, і сказала, що маю в планах продати свій двоповерховий будинок і придбати однокімнатну квартиру в Києві. Та Тарас наче з ланцюга зірвався. Він був впевнений, що цю нерухомість я перепишу на нього і на дітей, оскільки сестри живуть за кордоном, і повертатися до України не збираються

Після того, як я повернулася від молодшої дочки з Італії, я поговорила з сином, і сказала, що маю в планах продати свій двоповерховий будинок і придбати однокімнатну квартиру в Києві. Та Тарас наче з ланцюга зірвався. Він був впевнений, що цю нерухомість я перепишу на нього і на дітей, оскільки сестри живуть за кордоном, і повертатися до України не збираються.

Я ніколи б не подумала, що за все, що я зробила для сина, отримаю ось таку відплату!

Коли ми з чоловіком придбали житло, то про дітей навіть ще не замислювалися. Ми тоді заробляли пристойно та мали змогу придбати собі житло в самому центрі Києва.

Але в той час нам підвернувся чудовий варіант, але не квартири. У мами, а вона жила декілька кілометрів від столиці, сусіди виїжджали за кордон і дешево продавали двоповерховий будинок.

Через рік після придбання нерухомості в нашій родині з’явилася дочка, потім син та ще одна донечка. Різниця між ними трішки більше року. Найстарша дочка Іринка вивчилася в університеті, ще під час навчання вона почала зустрічатися з іноземцем і поїхала з ним жити до Америки. У них все чудово, працюють, добре отримують гарну зарплату і виховують донечку, мою онучку Емілі.

Син Тарас теж після закінчення університету одружився і став жити в Києві. У них із невісткою двоє донечок.

Ми з чоловіком намагаємось йому допомагати. Бо з грошима у них зараз не дуже хороша ситуація. Невістка в декреті сидить з дітьми, а наш син нещодавно, через війну в Україні, втратив роботу.

Причому нову роботу він не поспішає шукати, оскільки вважає, що зараз нічого не знайде. Тарас каже, що всі його друзі зараз безробітні, час важкий, і нічого не поробиш. Йому пропонували роботу, але він сказав, що там зарплати маленькі і за копійки працювати не збирається.

А молодша дочка Наталочка відразу після школи поїхала вчитися до Італії, а там і познайомилася з італійцем. Таким чином і створила свою сім’ю, з дітьми вони поки що не поспішають.

Мій чоловік пішов з життя два роки тому. З ним ми жили у нашому двоповерховому будинку, але після його відходу у інший світ мені стало дорого його утримувати, тому вирішила продати та купити собі однокімнатну квартиру в Києві.

Мої дочки надсилають мені фінансову допомогу, а я намагаюся допомагати сім’ї Тараса. При першій же нагоді я повідомила своєму синові про плани продати будинок і придбати квартиру. Тоді Тарас мені заявив, що я не маю права продавати батьківський для нього дім, адже він повинен перейти по спадщині йому та його дітям. Хоча до цього будинку він жодного відношення не має.

Кілька років тому він посварився зі старшою сестрою, оскільки Іринка відмовилася допомогти фінансово. Вона не раз до цього йому допомагала, але він ті гроші витрачав не на потреби, то меблі нові купив, хоча і попередні  ще були нормальні, то до Єгипту на відпочинок полетів з сім’єю.

Ну і після цих випадків Іринка й сказала, що більше йому не допомагатиме. Так вони й досі не спілкуються, але дочка надсилає подарунки для його дітей. Іринка ще й кликала Тараса до себе в Америку, казала, що допомагатиме і на роботу влаштує. Але він не захотів вивчати мову, і до того ж у них з’явилася дитина.

А з молодшою ​​сестрою Тарас також не дуже ладнає. І вся проблема теж була у фінансовій стороні. Якось Наталя покликала їх до себе у гості на відпочинок. Обіцяла сплатити дорогу та їхнє проживання під час відпочинку. Але ж Тарас заявив, що так у гості не звуть, і що вона повинна сплатити все. Тоді через пару місяців Наталя з чоловіком приїхали до нас, і подарували гроші, власне, і братові теж. Він тоді сказав, що мало грошей дала. Після цього вони перестали спілкуватися зовсім.

А коли дочки кличуть мене до себе на пару місяців, то він обурюється. І ось ситуація із моїм будинком. І що мені робити?

Цей будинок по документах належить тепер тільки мені. Це так би мовити, моя гарантія життя на старість років. А син і на нього око поклав.

Як мені вчинити, щоб син і зі мною не перестав спілкуватися?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua