fbpx
життєві історії
Після того, як я сватів прийняла на розкладачці, вони стали обурюватися. – Свахо, всіх грошей не заробите. Так з родичами не поступають. – Я все прекрасно розумію, але завдяки нашому з чоловіком “бізнесу”, ми мало того, що самі живемо, та ще й дітям іпотеку виплачуємо. Сваха про це навіть чути не хоче. Вони то навіть гривнею дітям не допомогли. Мені так прикро. Не думала, що на старості будуть мене вичитувати

Після того, як я сватів прийняла на розкладачці, вони стали обурюватися. – Свахо, всіх грошей не заробите. Так з родичами не поступають. – Я все прекрасно розумію, але завдяки нашому з чоловіком “бізнесу”, ми мало того, що самі живемо, та ще й дітям іпотеку виплачуємо. Сваха про це навіть чути не хоче. Вони то навіть гривнею дітям не допомогли. Мені так прикро. Не думала, що на старості будуть мене вичитувати.

Багато друзів вже налаштовані проти мене, тому потребую розуміння і слушної поради.

Я все життя думаю про когось, про всіх дбаю і переживаю, але ніколи навіть подяки не чую у відповідь. У мене є будиночок біля моря, і це моє основне джерело прибутку. Скільки мені доводиться напрацюватись у нелегких працях, щоб копійку заробити, знаю лише я.

Будиночок цей дістався мені від бабусі у спадок. Він був недоглянутим і розвалений, але ми з чоловіком вклали всі свої накопичення в його облагородження. Дмитро збудував другий поверх і спорудив окремі будиночки для туристів. Зі звичайної старої хатинки вийшов пристойний котедж. Господарями ми в ньому буваємо лише в зимовий час, а влітку спимо в сараї на розкладачці.

Ми оформили кредит, адже у борг родичі відмовилися давати.

Давно вже все виплатили, тепер одержуємо від бізнесу прибуток, але зараз не про це. У сезон доводиться працювати з ранку до ночі, адже навіть готуємо обіди для приїжджих.

Багато постійних клієнтів бронюють будиночки та кімнати ще взимку.

Після Нового року я складаю графік та підраховую витрати на продукти та обслуговування. Донька приїжджає із зятем лише відпочивати, навіть на кухні допомогти не хочуть. Щоправда, теж сплять на розкладачках, адже розуміють, що звільнити для них кімнату влітку ми не можемо.

Цього року вона попередила мене, що купила путівку до Єгипту. Мовляв, на їхнє місце приїдуть свати. “Радості” моїй не було межі. Я не бачилася з ними років з десять, а тут відчули халяву і згадали про спорідненість.

Мені не шкода було для них продуктів та інших дрібниць, але звільняти будиночок я була не готова. Донька суворим тоном наказала прийняти їх добре і грошей не брати, бо вони “пани” і трохи нездужають. Я теж здоров’ям не хвалюся, але мушу буля них скакати на побігеньках. На розкладачці їм спати не зручно – виділяй двоспальне ліжко.

Куди мені їх притулити? У мене все зайняте! Ми з чоловіком у наметі ночуємо, адже навіть літню кухню цього року взяли в оренду. У сараї на розкладачці, де мала жити донька з сім’єю, вони мешкати не хочуть, потрібні зручності.

Туристи – мій єдиний дохід. Я живу на ці гроші цілий рік, ще й дітям виплачуємо іпотеку. Порадившись із чоловіком, я відмовилася від безкоштовних туристів. Тепер родичі на мене дивляться косо, кажуть: “Всіх грошей не заробите”. Мені так прикро, що навіть слів не можу підібрати.

Як усім догодити і не залишитись у збитку?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!