fbpx

Після того, як я виселила маман, вона вирішила знову вийти заміж. Думала, що хоч трохи вона зміниться

Маман знову нагадала про себе – стала власною персоною, оскільки телефони ми поміняли, а ось місце проживання – немає. Сьогодні було чудове явище маман … з її майбутнім чоловіком.

Ніяк не заспокоїться, цікаво, в паспорті-те місце хоч для штампа залишилося? До речі – про чоловіка (майбутньому): пристойний на вигляд дядько. Джерело

Мені якось незручно було запитати, але здалося, що йому десь за 60. Теж не старий ще. Виявляється, Анатолій – сусід маман в тому місці, де ми квартиру їй знайшли.

Допоміг їй з прибудинковою територією, ну і маман зуміла його обкрутити за досить короткий час. Ну, їй досвіду не позичати – поплакала, напевно, покривлятися – і будьте люб’язні.

З Анатолієм вони тепер будуть в його будинку жити, він вдівець. З приводу дітей невідомо, знову ж таки – мені було незручно такі речі питати. Звичайно, щоб не присвячувати людини в наші сімейні чвари і не трясти пилом зі скелетів з наших шаф, я запросила їх в будинок чай попити.

Маман будувала з себе великосвітських даму, відстовбурчуються мізинчик, витягувала губи і кривлялася на французький манер. А найцікавіше, що свою сутність так і не приховаєш все одно, що не роби.

Анатолій зацікавився Танею, щось їй став розповідати (вона стала кричати за столом). Головне – вона на нього зреагувала: замовкла, стала вслухатися в мову.

Читайте також: Як підтвердити стаж і отримати пенсію за відсутності документів, пояснили українцям

Навіть я не можу вгамувати її, якщо вона починає істерити. Чужий чоловік зміг. І ось базікає він, про тварин розповідає, а потім маман запитує: «Поліна, а чо ти внучку навіть на руки не візьмеш?»

О! Бачили б ви обличчя маман! Очі скляні, як у морозива судака, а що відповісти не знає. Про себе я зробила висновок, що у Анатолія все ж є діти і внуки, з якими він явно займався і займається.

Чого вартий його підхід до Тані. Загалом, мені дуже сподобався Анатолій.

Сподіваюся, що маман хоч трохи зміниться і не зіпсує хорошій людині життя. По крайней мере, поки вона вирішила для себе основну проблему – як не працювати.

Буде цілими днями охати, ахати, посилатися на неіснуючі хвороби і жити за рахунок нового донора.

You cannot copy content of this page