Після цієї “легкої” суперечки з Юрою мені зателефонувала його мама і запросила на чай. Я навіть припустити не могла, що Ірина Степанівна вже про все знає. Я купила “Вечірній Київ”, і направилась до неї з гарним настроєм. – Я ще розсекречу тебе. Знаю я, сама молода була, чим ти у своїх відрядженнях займаєшся!, – на одному подиху випалила, ще не зовсім й свекруха.
Зустрічалися ми з Юрою і вже все йшло до весілля, як у нас виникла суперечка, яка переросла в дещо більше. Про цю суперечку дізналася мама Юри, хоча їй точно не потрібно було цього знати.
Ірина Степанівна одразу запросила мене в гості для вияснення стосунків, хоча тоді я цього не розуміла. Купила дорогі цукерки й з радісним обличчям переступила поріг квартири. Майбутня свекруха зустріла мене з кам’яним обличчям, а діалог почався зі слів: “З ким ти там, у відрядженнях своїх гуляєш?”.
Уявляєте? Я не розуміла її претензій, адже я ще навіть не була невісткою. Я дуже здивувалася, а Ірина Степанівна продовжила: “Не мороч голову моєму Юрчику. Розважаєшся з кимось, а мій син тебе вдома чекає”.
Прикро усвідомлювати, що чоловік побіг до своєї матусі розповідати про нашу лайку. Я відповіла, що це наша з ним особиста справа, і ми самі розберемося, і пішла. Вона додала, щоб я її синові не говорила нічого. У цей вечір я хотіла поставити крапку, розлучитися з Юрою, хоча зустрічалися ми 2 роки.
Юра прийшов з квітами, намагався помиритися, але не знав про дії своєї мами. Я сказала, що хочу піти від нього, оскільки не готова вислуховувати претензії від його мами. Він тут же почав телефонувати, а вона йому каже: “кидай її, вона тебе не варта, я тобі краще знайду. Весілля не дам вам відсвяткувати, а ще всім гостям розповім, з ким ти пов’язав своє життя. Нехай її батьки теж все знають, яку доньку виховали”. До слова, у мене з мамою дуже хороші і дружні відносини.
Але в результаті ми все-таки одружилися з Юрою і Ірина Степанівна удавала, що нічого не сталося, і як вона добре до мене ставиться. Гаразд, я проковтнула таку образу.
Потім, коли я була вже при надії, Ірина Степанівна довела мене до істерики, знову пішли образи: “Ти безсовісна, треба було за багатого виходити, думала за мого сина заміж вийшла, в казку потрапила?”. І на 8 місяці знову повторилося: приперлася до нас додому без запрошення, без попередження, вдома була моя сестричка і впустила їх. Вона поводилася дивно і не приховувала цього. Я натякнула, що вона не має права ось так вриватися в наш особистий простір. Так його мама взяла, образилася і пішла, хоча я нічого не сказала. І Юра побіг за нею, мене почав дорікати. Та й ще багато чого було.
Загалом, зараз нашій Софійці два місяці. Ірина Степанівна хотіла приходити кожен день, однак я одразу дала зрозуміти, що так не буде. Я дуже хотіла малюка, і зараз шалено щаслива незважаючи ні на що, і я не хочу, щоб вона не те що залишалася з нею, а навіть доторкалася до моєї доньки. Перші пару днів приходила, купала, так моя дочка постійно плакала, коли це робили ми – дитина завжди спокійна.
Так Ірина Степанівна виростила чудового сина, але свою дитину я хочу виховати також сама, без її допомоги.
От і все. Каже, що я повинна їх поважати, однак я теж хочу бачити цю повагу від неї. Неодноразово йшла на компроміс, удавала, що все забула. Може хтось скаже, що я образлива, але я просто хочу елементарно шанобливого ставлення. Хіба ж я не права?
Невже я так багато прошу?
Що скажете?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
