fbpx
життєві історії
Після цього ми з чоловіком і вирішили, що у нас є лише молодший син, а старший – відірвана гілка і нам більше не рідня. Звичайно, це все Аня ця городська. Але ж була домовленість – ми робимо їм багате весілля, а вони нам потім подаровані гроші віддають на господарські потреби. Ми витратили 250 тисяч гривень збережень на свято, а грошей не побачили, зате фото Ані в інтернеті з пляжу – задивитися!

Наше родина живе у селі недалеко від Полтави, у нас з чоловіком двоє синів – Іван і Аркадій. Ваня старший за Аркашу на вісім років. Він навчався в Полтаві у технікумі і там познайомився з цією Анею.

Дівча – ні на що дивиться, худе, мале, високе. З дитбудинку, безрідне, зате вона блогерка там якась і заробляє на рекламі в інтернеті, а ще підробляє перукаркою. Має свою однокімнатну квартиру у Полтаві. Вона свого часу кімнату від держави отримала. Потім їздила аніматором працювати у Туреччину, підкопила трохи грошей, продала кімнату і взяла квартиру. У ній вони з Іваном і живуть.

Хотіли вони через рік знайомства просто розписатися, але хіба так можна? У нас дуже багато рідних, вони б усі образилися, якби ми їх на весілля сина не покликали. Сіли ми, побалакали з молодими і пообіцяли їм влаштувати весілля, оплатити його зі своїх збережень.

А потім ми з чоловіком поговорили з Іваном наодинці, і сказали йому, що витратимо на них відкладені на різні господарські потреби гроші (ремонт треба в кількох кімнатах, доїльний апарат новий, сепаратор, паркан поміняти на одному відрізку тощо), а вони нам потім віддарують подаровані гостями на весілля гроші.

Чесно? Чесно.

Ваня якось знітився, але погодився. Ну, а як інакше? На нас же гроші не з неба падають, ми важко працюємо і на роботах, і вдома, щоб заробляти, піднімати дітей. Продаємо молоко, сир, м’ясо, овочі…

Словом, влаштували ми дітям шикарне весілля на 100 гостей, перший день у ресторані в Полтаві, другий – у нас вдома. Купили невістці шикарну сукню, сину костюм, фотосесію замовили професійну, тамаду, музику. Все було на висоті. За свої гроші Аня тільки макіяж і зачіску робила.

Відгуляли, гості всі задоволені розійшлися-роз’їхалися. Ну відійшли ми дві доби від весілля, а потім я кажу Івану:

– Синку, ти ж умову пам’ятаєш? Гроші ви нам маєте повернути, ми 250 тисяч гривень приблизно витратили на ваше свято. Подарували вам мабуть менше, але вже що є давайте, хоч щось перекриється.

Ваня сказав, що поговорить з дружиною. Але виявилося, що наступного ж дня після весілля Аня купила дорогу путівку на Мальдіви і на це пішли всі подаровані їм на весілля гроші!

Сказати, що у нас з чоловіком не було слів – це нічого не сказати, ні-чо-го! Я бачила, що Аня ця собі на умі, але такого підступного розрахунку ми від невістки не очікували. Треба було гроші одразу після свята забирати. А найприкріше, що син пішов у неї на поводочку, як телятко, і не змусив дружину відмовитися від путівки, вона, бачте, «гаряча» була, і вони полетіли разом відпочивати!

Після цього ми з чоловіком і вирішили, що у нас є лише молодший син, а старший – відірвана гілка і нам більше не рідня. Звичайно, це все Аня ця городська. Але ж була домовленість – ми робимо їм багате весілля, а вони нам потім подаровані гроші віддають на господарські потреби, які накопичилися.

Ми витратили збереження на свято, а грошей не побачили, зате фото Ані й Івана в інтернеті з пляжу на тих Мальдівах – задивитися! Тьху, більше і слів немає.

Автор – Олена Петрівна К.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page