fbpx
життєві історії
Після цього випадку навіть батьки, коли їхали на відпочинок в Буковель, сказали моїй свекрусі, що хочуть декілька днів побути на дачі. Приходиться говорити неправду і мені з чоловіком. – О, яке пальто Василино ти собі купила! Мабуть дороге? – Та ні, на базарі! Акція була!, – хоча насправді нова колекція Zara

Після цього випадку навіть батьки, коли їхали на відпочинок в Буковель, сказали моїй свекрусі, що хочуть декілька днів побути на дачі. Приходиться говорити неправду і мені з чоловіком. – О, яке пальто Василино ти собі купила! Мабуть дороге? – Та ні, на базарі! Акція була!, – хоча насправді нова колекція Zara

Я єдина дочка доволі багатих батьків, які в свій час не побоялись ризикнули, продали квартиру та вклали гроші у прибутковий бізнес.

Я тільки пішла до першого класу, і ми переїхали жити до маминих батьків у двокімнатну квартиру. Було тісно, ​​незручно, але всі сподівалися, що це не надовго. Дідусь із бабусею підтримали моїх тата та маму, інакше нічого б не вийшло у них. І за п’ять років ми вже жили у своїй квартирі, тато купив Мерседес, на той час це було ну дуже круто. Мене балували, а що їм ще залишалося робити. Я одна єдина в них потіха.

У моєї подруги, яка все життя мені заздрить, і вважає, що все добро мені впало на голову, все вийшло з точністю та навпаки. вони не напрягались сильно, і працювали довгий час отримуючи копійки в якості зарплатні.

У них в сім’ї троє дітей, яким вони нічого не дали, навіть освіти, всім довелося після школи йти заробляти на життя. Я багато разів говорила Юлі, щоб вона сама робила хоч щось, щоб вибратись з цього болота, але вона мала інший приклад – своєї сім’ї.

Частенько від неї я чула таку фразу: “Тобі добре, за тебе все вирішують батьки, все оплачують”. Достукатися не змогла, зрозуміла, що людині так зручно – нити, нічого не робити та заздрити іншим, вважаючи себе нещасною.

Але якщо Юлю я ще можу зрозуміти, то заздрість свекрухи стала для мене повною несподіванкою. Почалося з того, що Анна Ігорівна одного разу мені сказала: “Твоя мати з таким чоловіком королева, спробувала б вона сама, як я, виростити дитину”.

Треба уточнити, що свекруха вискочила заміж  дуже рано, чоловік любив заглянути в чарку, а після дома було продовження… розлучились вони.

Але за цей час Анна Ігорівна теж могла вдало вийти заміж і жити, як королева. Або знайти іншу роботу. Та мало що може людина змінити у своєму житті! Щоправда, для цього потрібно докласти зусиль, а багато хто чекає на манну небесну, а потім заздрить усім і скрізь.

Я зрозуміла, що я та мої батьки викликають неприязнь у свекрухи лише через те, що ми живемо краще за неї. Варто свекрусі  дізнатися, що мама та тато купили собі в Zarі по пуховику чи іншій обновці, як відразу: “ох і багачі, грошей нікуди подіти, от і тринькають наліво і направо”.

Мені дуже неприємно чути все це, але якщо я починаю щось їй пояснювати в свій же захист, вона ображається.

З чоловіком ми домовилися, що не розповідаємо їй про жодну нашу покупку. Навіть мої батьки, коли поїхали трішки відпочити в Буковель, сказали їй, що їдуть на дачу в село.

Ось так і живемо!

Скажіть, це нормально такою бути, як моя свекруха? Скласти руки, і чекати коли з неба щось впаде?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua