Після цього випадку я попросила Володю, щоб змінив в квартирі замок, оскільки більше дивитися на таке неподобство з боку свекрухи я не мала наміру. Чоловік мене послухав. А наступного дня від “шановної” Ольги Дмитрівни пролунав дзвінок.
Моя свекруха Ольга Дмитрівна, жінка з дуже складним характером. Іноді вона робить такі речі, які взагалі приводять мене в подив. Спочатку я намагалася з цим миритися: адже все-таки це мати мого чоловіка і я повинна її поважати.
Коли ми тільки одружилися з Володимиром, я була ще молодим дівчиськом. Мене виховували бабуся та тітка. Саме вони навчили мене шанувати старших. Тому я дуже боялася свою свекруху, боялася сказати бодай слова проти неї. Я думала, що вона краще за мене знає, як готувати їсти, як прати і прибирати.
Хоча я дуже багато вміла робити сама ще з раннього дитинства. Мої батьки часто їздили у подорожі та у відрядження. Їм подобалося таке життя. У моєму житті та вихованні мої батьки взагалі не брали жодної участі. Вони давали бабусі дуже багато грошей, і я мала усе, що було потрібно. Бабуся і тітка навчили мене всьому. Я вміла і смачно готувати, і прибирати в будинку, і вишивати, і прати.
Тільки як постояти за себе ні тітка, ні бабуся мене не навчили. Я вийшла заміж за дуже гарного чоловіка. Тільки от свекруха мені дісталася дуже владна. Навіть свекор боявся свою дружину, ніколи з нею не сперечався. Його не стало через два роки після того, як ми одружилися з Володимиром.
Мої батьки нам на весілля із Володимиром подарували квартиру. Я була дуже щаслива. Я сподівалася, що я буду господинею у своєму будинку, але свекруха думала зовсім по-іншому.
Вона приходила до нас завжди по суботах рано-вранці і влаштовувала повну перевірку в квартирі. Вона перевіряла, що і як я приготувала, як я випрала одяг, чи добре я прибираю квартиру.
Спочатку я думала, що так і треба, так і має бути. Але потім я дізналася, що мої подруги живуть зовсім інакше. Саме вони вирішують, коли має право приходити в гості свекруха та інші родичі. А в нас було зовсім інакше. Свекруха приходила до нас із ревізіями та перевірками, коли їй заманеться.
Ольга Дмитрівна була дуже незадоволена, коли до мене в гості приїжджала моя тітка чи бабуся. Але я відразу ж заборонила щось говорити їй на цю тему: своїх рідних я не збиралася давати в образу нікому!
Але найгірше стало, коли я привела на світ доньку. Диктатура свекрухи стала взагалі нестерпною. Вона не дозволяла купити моїй дівчинці зайву сукню, колготки чи зайву ляльку. Мені це дуже не подобалося.
Якось я прийшла з роботи і побачила, що моя донька плаче. Виявляється, Ольга Дмитрівна викинула ляльку, яку я купила доньці тиждень тому. Це лялька донечці дуже сподобалося, і вона дуже засмутилася, коли повернулася з дитсадка, а іграшку свою улюблену не знайшла.
Я не змовчала. Сказала, щоб свекруха більше ніколи так не робила. Я заспокоїла дівчинку тим, що сказала, що її лялечка пішла погуляти, а завтра вона повернеться.
Наступного дня я купила таку ж саму ляльку в магазині і донечка заспокоїлася. Але свекруха на мене дуже образилася і кілька днів до нас не приходила.
А потім сталася ще одна історія, яка переповнила чашу мого терпіння.
Моя свекруха не їсть гриби в жодному їх вигляді. Чому не знаю. Якось до мене приїхала моя далека родичка у гості. Вона привезла із собою гриби, і я вирішила зварити з них суп.
Саме в цей момент прийшла Ольга Дмитрівна. Вона влаштувала неймовірну “бурю”, вимагала, щоб я вилила суп, щоб не сміла цим годувати її улюбленого сина та онуку.
Мій терпець урвався. Я сказала свекрусі, щоб вона перестала втручатися в мою сім’ю, перестала втручатися в наше життя! Потім я просто виставила її за поріг.
Увечері, коли прийшов мій чоловік із роботи, я серйозно поговорила з ним. Сказала, що нікому не дозволю більше втручатися у наше життя! З мене годі.
Я вимагала від Володі, щоб ми навіть поміняли замки у квартирі. Він погодився.
А ввечері чоловікові зателефонувала його мама і почала скаржитися на мене. А Володя сказав, що тепер вона приходитиме до нас у гості тільки з нашого дозволу. І що вона не сміє влаштовувати в нашому домі жодних ревізій та перевірок!
Свекрусі це дуже не сподобалося! Вона прийшла до нас і спробувала відчинити двері своїми ключами. Але оскільки ми змінили замки, то в неї нічого не вийшло.
Місяць вона до нас не приходила і навіть не телефонувала. А потім подзвонила та попросила дозволу прийти в гості, захотіла побачитися з онукою. Ми дозволили.
Я спекла Спартак, і ми стали чекати у гості бабусю. Поводилася цього разу Ольга Дмитрівна дуже добре.
Може, вона все-таки зрозуміла, що була не права?
Я сподіваюся, що так буде і надалі.
Фото ілюстративне
