fbpx

Після цього я вирішила не їздити до свекрів з дитиною, так і сказала Роману. Ну що це таке? – Щоб помитися, води треба, а не ванну! – заявила мені свекруха. Я їх геть не розумію, я ж і сама з сусіднього села, але у нас все по іншому! Вони люди ж зовсім не бідні, а подобається в кориті і тазику

Ми з чоловіком Романом обоє сільські, народилися і виросли у сусідніх селах. Познайомилися на дискотеці, зустрічатися почали в 11-му класі. Одружилися з Ромою після технікуму, оселилися в моєму селі у хаті моєї прабабусі, де батьки нам спільними зусиллями зробили гарний ремонт. Весілля ми не влаштовували, а вирішили краще в житло гроші вкласти.

Живемо ми вже три роки, все добре. Підростає синочок Миколка, йому два рочки. Ось тільки недавно я зовсім відмовилася до свекрів їздити з дитиною, поясню, чому.

Справа в тому, що свекри мої трохи дивні люди, хоча дуже хороші і привітні, завжди запрошують до себе. І я б залюбки, але є одне “але”.

Коли ми ще з Романом зустрічалися і я вперше у них побувала, то дуже здивувалася, що у них в хаті немає води, немає ванни і туалету. Колодязь у дворі, носять воду в будинок відрами, туалет надворі, а миються в тазиках, нагріваючи воду у виварках на газовій плиті.

Мені все це здалося дивним в першу чергу тому, що батьки Роми – люди не старі, у них ще двоє молодших за Романа дітей. А головне – що вони далеко не бідні! У них добротний будинок, все в ньому є, ремонт, гарні меблі, добре харчуються. На море їздять відпочивати. У них є своя земля, паї, які вони орендаторам здають за гроші, до того ж, хазяйство тримають, продають свиней і бройлерів, а ще картоплю. Мають техніку для обробки землі, машину.

А води в хаті – не мають! Ну як це зрозуміти?.. Колодязь у дворі ж є, невже не хочеться зручностей в домі?.. У нас он всі вже дано з колодязів, свердловин воду в хати провели, всі зручності в будинках, туалети. Ванни і все таке.

Мені два роки було, коли мої батьки у нас у будинку те все зробили. Та що там казати, не у кам’яному ж столітті живемо, цивілізація за вікном! А свекруха у пральну машинку воду вручну заливає!

Я питала у Романа, чому у них так, але він каже, що сам не розуміє, чому батьки не хочуть провести в будинок зручності. Він їм і сам багато разів пропонував, але поті перестав після їхніх відмов. Вони говорять, що то зайве, їм і так нормально живеться.

Я цього не розумію, адже це дуже не зручно! Поки у нас ще малого не було, ми до них іноді їздили з ночівлею, а з малюком це дуже не зручно! У малого горщик, це понятно, але потім мити той горщик надворі або над помийним відром?.. Людоньки, це ж вже зовсім. А помитися нормально?.. У них ще молодша донька з ними живе, то ми коли приїжджаємо, то нас там купа, і ввечері черга на ті тазики, щоб помитися, води теплої не вистачає на всіх постійно…

Якось я в розпачі сказала свекрусі Тамарі Петрівні:

– Ну мамо (я її мамою називаю), як ви так живете? Адже навіть нормально помитися не можливо без душу і ванни!

А вона мені у відповідь заявила:

– Щоб помитися, води треба, а не ванну!

Як вам?..

Після цього я вирішила не їздити до свекрів з дитиною, так і сказала Роману. Він не наполягає, хоча його батьки ображаються, але чоловік мене розуміє. Каже, що йому це набридло ще в дитинстві і в підлітковому віці, і він тепер радий, що ми з ним в нормальних людських умовах живемо. А вони хай собі воду відрами носять в дім, якщо їм так подобається.

Ну що це таке? Я їх геть не розумію, я ж і сама з села, але у нас все по іншому! Вони люди ж зовсім не бідні, а подобається в кориті і тазику митися – і хоч їм що!

Спеціально для Ibilingua.com.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page