Мої батьки не дають мені жити, так би мовити своїм розумом. Постійні указки і коментування моїх дій виводять мене з себе. Вся справа в поглядах на світ і правильність життя.
Мої улюблені батьки відносяться до категорії людей, яких я називаю надто правильними. Не хочу нікого образити, але їх розуміння правильного і неправильного дуже категорично і принципово. Для них існує лише одне правило – або як вони вважають, або це неправильно.
Я відношу себе до об’єктивних людей. У мене є своя власна думка, але це не означає, що всі інші думають неправильно. Я нікому не нав’язую свої погляди на життя. Якщо я вирішила зробити ось так, то ось так і зроблю. Особисто для мене це правильно. Хто не згоден, переконувати не збираюся.
Мама і тато ж, навпаки, будуть гнути свою лінію і наполягати на своєму, навіть якщо це ніяк не стосується особисто їх. Я заміж виходила за коханого і дорого мені чоловіка. На той момент він був простим студентом, який закінчив університет. Але, на їхню думку, я повинна була знайти собі чоловіка, який вже повністю влаштувався і може утримувати сім’ю.
Скільки мені довелося витримати їх переконань, поки ми розписалися, це важко описати. Місяців зо два щоденних скандалів. Навіть не хочу згадувати. Після весілля, думала, відчепляться від мене. Але я помилилася. “Навчання” триває і до сьогоднішнього дня. Навіть успіх чоловіка у професійній діяльності не довів батькам, що і вони можуть бути не праві. Марно.
Зараз у нас вже двоє діток. Ми записали їх в садок і чекаємо своєї черги. Але і тут батьки не дають нам спокою. То садок не такий, то вихователі не підходять, то місце розташування не підходяще і цьому немає ні кінця, ні краю. Намагалася вже розмовляти з ними, пояснюючи, що їм пора вже розслабитися і жити спокійно. Казала, що ми самі можемо вирішувати свої проблеми, і їм не варто так турбуватися.
Але кожен раз чую, що у нас немає поваги до старших, і ведемо ми себе, як малолітні вискочки. Але ж нам з чоловіком по тридцять п’ять років, ми абсолютно незалежні від батьків в усіх напрямках. Ми маємо повне право на самостійне прийняття рішень по життю. Можливо, і є такі діти, яких влаштовує така поведінка батьків, але тільки не нас.
Епопея з садком триває. Нещодавно мама подзвонила і сказала, що наш садок відноситься до гіршого в районі, на думку її авторитетної подруги. Ця подруга все життя просиділа за спиною чоловіка і жодного разу в житті нічого сама не зробила. Весь її сенс життя – це плітки і наклепи.
Ну, ось як мені заспокоїти батьків і переконати їх, що при всій нашій повазі до них, ми вже дорослі і самостійні люди, які мають право жити своїм розумом?
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – deon
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
