fbpx
життєві історії
Після весілля ми з Борисом стали жити окремо. Зі свекрухою я частенько бачилася на роботі, та й в гості до Ольги Василівни ми навідувалися. Якось перший рік нашого спільного життя я терпіла характер чоловіка, але згодом для мене це стало тягарем.  Борис не те, що яйця собі не посмажить, він навіть бутерброду не зробить. – Так, це моя вина, – сказала свекруха, і запропонувала вирішення проблеми

Після весілля ми з Борисом стали жити окремо. Зі свекрухою я частенько бачилася на роботі, та й в гості до Ольги Василівни ми навідувалися. Якось перший рік нашого спільного життя я терпіла характер чоловіка, але згодом для мене це стало тягарем.  Борис не те, що яйця собі не посмажить, він навіть бутерброду не зробить. – Так, це моя вина, – сказала свекруха, і запропонувала вирішення проблеми.

Напевно, мало кому щастить мати таку свекруху, яка стане і правда другою мамою. А мені в цьому плані пощастило дуже.

З Ольгою Василівною ми познайомилися на роботі. Я прийшла працювати медичною сестрою в лікарню, де вона вже давно працювала. Жінка вона мені здалася дуже приємна і не дивлячись на те, що у нас пристойна різниця у віці, ми стали з нею дружити.

Я могла розповісти їй про все на світі, а вона мене завжди слухала, могла дати пораду, пожаліти. Шкода, моя мама пішла з життя, коли мені було 15. А тому мені дуже не вистачало людини, з якою у мене були б такі теплі стосунки.

Ось з Ольгою Василівною все і склалося.

Вона розповідала, що у неї син на два роки старший за мене. Все говорила, що дуже хороший хлопець. Але ми всі знаємо добре, що мами тільки найкраще говорять про своїх дітей. Якось Борис прийшов до мами на роботу і я мало не розтанула. Високий, ставний, красивий, з хорошими манерами. Він мені дуже сподобалася. Пізніше я дізналася від Ольги Василівни, що і я дуже сподобалася Борису.

Якось він запросив мене на побачення, так і почалася наша історія кохання. Зустрічалися ми пів року і відгуляли весілля. І тоді я дізналася після весілля, що Борис взагалі нічого по дому не робить. Елементарно навіть яйце собі посмажити не може, та що казати про яйце, навіть бутерброда не намастить.

Через півтора роки такого життя мене стало це напружувати. Я розповіла свекрусі про своє невдоволення і вона погодилася в тому, що сина в цьому плані погано привчила. Завжди всю роботу робила сама по дому. Ось і Борис не навчився.

Тому ми з нею вирішили його провчити. Я переїхала жити до Ольги Василівни, а Борис тепер повинен навчитися сам за собою доглядати, тоді і повернуся назад.

Ну як вам така ідея?

Чи все ж чоловіки до такої “жіночої” роботи не годяться?

Жіночки, діліться своїм досвідом!

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page