Не знаю що мені робити з свекрухою. Але давайте розкажу як все було з початку.
Я з невеличкого села на Заході України. До Львова мені їхати майже дві години. Тому коли прийшов час іти навчатися, я переїхала в гуртожиток. Звісно, моя сім’я не була бідна, але окрім мене було ще двоє сестер Андріяна та Іванка і найменший брат Михайлик.
Тож, як не крути, але батьки не могли б мені оплатити і платне навчання, і гуртожиток, і життя в місті. Тому першим з критеріїв на вибір навчального закладу це щоб було безкоштовне навчання.
Я вступила в коледж на флориста. Цей напрямок мені найбільше сподобався з усіх запропонованих. Так вийшло, що мій корпус був майже в центрі міста.
Десь на другому курсі я зрозуміла, що потрібно ще й знайти роботу, це в першу чергу було пов’язано з тим, що моя мати занедужала і потрібні були гроші на лікування. З викладачами вийшло домовитися.
Я знайшла роботу з не повною зайнятістю і могла ще хоч якось відвідувати пари.
В той період я і познайомилися з своїм майбутнім чоловіком. Олег був працьовитий, він вже доволі довгий час працював в тому закладі, де я була стажером.
В нас з хлопцем швидко зав’язалася розмова. Спочатку ми були просто друзями.
Потім почали виходити іноді на каву. Не скажу, що було помітно між нами велику різницю, але все ж таки Олег був заможніший ніж я. Але я не думала на скільки, та загалом не розглядала хлопця як потенційного партнера.
Одного вечора п’ятниці ми з колегами пішли в кафе. Було весело, я й не помітила, як в якийсь момент ми з Олегом відійшли від компанії і почали розмовляти на одиниці.
Там мені Олег і зізнався, що я йому подобаюся.
Наступного робочого дня ми спочатку уникали один одного, але після закінчення зміни поговорили і вирішили зустрічатися.
Це був чудовий період, десь за пів року хлопець зробив мені пропозицію, я погодилася. І ми пішли знайомитися з мамою Олега.
Марина Степанівна спочатку була дуже хорошою, а потім вона дізналася, що я з гуртожитку і все трішки змінилося в гіршу сторону.
Коли я прийшла в квартиру Олега, я розуміла, що це дійсно заможна сім’я. Але я цього не знала і “клюнула” точно не на квадратні метри.
Взагалі виявилося, що хоч батьки Олега і мали гроші, вони йому перестали їх давати, як тільки виповнилося 18.
Попри все після весілля я переїхала жити до їхньої квартири. Звісно, це не було на завжди, але все одно на довший період поки ми не наскладаємо на своє житло.
Було незвично, ніяково, Марина Степанівна почала сильно прискіпуватися. І не так готую, і не так прибираю, і взагалі, все роблю не так.
Спочатку я мовчала, не допомогло, потім я вирішила купити все своє і сковорідки і тарілки – теж не допомогло. Я навіть пожалілася Олегу і тільки це на трішки заспокоїло свекруху.
Але потім до мене почав залицятися один хлопець. Я не знала, що робити. Розуміла, що Олег ревнивий і просто не хотіла його турбувати.
Одного разу цей Роман таки мені зізнався, що насправді його до мене підіслала моя свекруха, аби розсварити мене з чоловіком.
Після того як свекруха вставляла палки в колеса я зрозуміла, що більше не можу залишитися в тій квартирі і з’їхала. Мій чоловік почав просити, щоб я вернулась.
Але тепер, схоже, це не можливо. Я люблю Олега, але розумію, що життя в нас разом точно не буде, точно не в батьківському домі, адже Марина Степанівна не дасть нам спокійного життя.
І що мені робити? Чи повертатися до чоловіка? Чи краще залишити все поки не пізно?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
