Ви можете засудити мене, але я ризикну і опишу проблему, яку вирішую.
В основному, я усвідомлюю, що мої думки можуть бути не зовсім правильними, але я не можу втриматися. Річ у тім, що мій батько хоче одружитися на старості літ.
Моєму татові 76 років, він вісім років є вдівцем. Моя мати пішла з життя після хвороби, на той час це був дуже складний період. Довгий час тато був буквально, як тіло без душі, я навіть хвилювалася, що він “піде до мами”. Я намагалася бути якомога ближче до нього і допомагати йому, нарешті, приблизно через рік, йому стало легше. Він викарабкався, і я, звичайно, була дуже цьому рада.
Три роки тому він зустрів літню жінку, теж вдову. Я хотіла цього, він тоді буквально розцвів. Мені тоді навіть на думку не спало, що я колись через це буду хвилюватись.
Мій тато сказав мені, що він одружується. Вони домовились про це зі своєю “дівчиною”. Спочатку я була щаслива і навіть привітала його. Але коли я почала дома все обдумувати, то зрозуміла, що його шлюб негативно позначиться і на мені.
Справа стосується спадщини. Коли моя мати відійшла у вічність, я відмовилася від своєї частки на користь батька, це здавалося настільки нормальним і порядним з мого боку. Я думала, що все одно нічого не втрачу. Я єдина дитина у сім’ї.
І тепер мені спало на думку, що у випадку відходу у той світ мого батька головним спадкоємцем буде його нова дружина. Тобто жінка, яка не збудувала нічого з того, що він має, жодним чином не брала участі. Сама вона живе в старенькій хатинці, має трьох дітей, дорослих і не особливо забезпечена. Я припускаю, що її шлюб з моїм батьком набагато покращить її життя та життя її дітей, і оскільки вона на дванадцять років молодша за нього, вона буде в старості гідно забезпечена майном, яке насправді їй не належить.
Я знаю, що це звучить дивно, коли я пишу це так, але це все одно мене мучить, і я не можу позбутися цієї думки. У мого батька є трикімнатна квартира в особистій власності та дача, над якою ми з чоловіком багато працювали. Окрім того, у тата ще є досить багато різних цінностей та антикваріату. Все, що вони купили за життя з мамою.
Мене турбує те, що тоді я отримала б лише частину всього цього, а більшість отримала б жінка, яка подобається моєму батькові, але вона, певним чином, незнайома людина…
Я хочу поговорити з батьком, про мої припущення, але поки все не можу наважитись. Він подумає, що я чекаю його відходу, щоб заволодіти спадщиною.
Що б ви зробили на моєму місці?
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – portal.abczdrowie
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
