Після всіх “романів”, що були в моєму житті, я вже зневірилася, тому на залицяння співробітника Олега навіть не зважала. Що казати, я вже не в тому віці, щоб заводити серйозні стосунки. Ще й недавно подруга підтвердила мою думку. – А що ти чекаєш? Що в 36 тебе хтось заміж візьме? Ти вже стара, Оля! – А й справді, це вже далеко не молодість…
Мені 36 років і я абсолютно самотня. Одинока не в плані родичів, а в плані особистого життя. Так вийшло, що до цього віку у мене немає дітей і я навіть жодного разу не була в шлюбі. А все тому, що відносини з чоловіками просто не складалися.
Один зраджував, інший як виявилося був одружений і брехав мені. Ще один хотів жити за мій рахунок, а інший хотів просто зустрічатися для задоволення. І що найприкріше, я так і не зрозуміла, в чому була моя проблема. Адже я завжди намагалася бути хорошою. Готувала смачно, була вірною і відданою, не чіплялася лишній раз до чоловіка. Намагалася бути ідеальною жінкою і завжди у всьому розуміти чоловіків, але і це виявилося неправильним, як я зараз розумію.
Додому приходити з роботи останнім часом стало все важче. Я намагаюся постійно затримуватися, щоб тільки не відчувати цю самотність, щоб тільки не було так гірко на душі. У серці пуска, в очах смуток. Як можна вірити чоловікам, так і взагалі вірити в любов після стількох розчарувань? Я не знаю, та й просто не можу. Розумію, що так неправильно, але я і забути не можу минулих образ.
На роботі є один колега, якому я подобаюся. Уже навіть думала, щоб спробувати з Олегом побудувати якісь стосунки. Та справа в тому, що коли я починаю уявляти відносини, у мене в душі ніби включається страх. Страх чергової помилки. Адже я не хочу, щоб мені знову розбили серце. Як бути?
Подруга каже, що після 30 жінки не цікаві чоловікам. Адже всі хочуть молодесеньких, з блиском в очах. Що ж, виходить, що я вже стара і нічого не можу дати чоловіку?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
