Після втечі з Сумщини, яка під вогнем майже щодня і де я втратила свій невеличкий ресторанчик, нас покидало Європою у пошуках кращого життя. Я попрацювала вже і кухарем, і офіціанткою. Зараз готую у Вроцлаві в одній багатій родині.
Оці вподобання европеців у їжі мене просто вразили.
в Угорщині. куди потрапили спочатку до моїх знайомих, здивував фірмовий суп-гуляш. Ця юшка, по суті, є тушкованим м’ясом із жилистих і жирних шматків. Потрібно довго готувати, проте текстура шматочків запам’ятається надовго.
Угорське лечо – більш прийнятна страва, підійде всім любителям м’яса з овочами. Це не просто болгарський перець у маринаді, як можна подумати за його назвою. Це тушковані овочі з м’ясом і ковбасою в глиняних горщиках. Іноді страву прикрашають зеленню та місцевими приправами. Як і більшість народних страв, ця ситна страва ситна і неодмінно додасть сил.
Я навчилася готувати угорські листкові млинці з горіхами, сухофруктами, медом або джемом. Тісто відрізняється за смаком від наших традиційних млинців і буде цікаво всім: як кулінарам-початківцям, так і серйозним кухарям. Називаються вони palacsinta, коштують недорого, рецепти є в інтернеті.
У Франції ми пожили місяць. Париж зустрів захмарними цінами та зайвим пафосом молекулярної кухні. А от в маленьких містах можна знайти справжній скарб.
Сири по 10 євро, ковбаси, домашній ароматний хліб та навіть овочі та морепродукти! Дуже дивно було побачити такі продукти за невисокими цінами в горах.
Навіть у невеликому містечку у Франції вас почастують цибульним крем-супом та якісним стейком. Цікаві місцеві міцні напої з лугових трав, зібраних прямо в околицях. Французи люблять створювати напої за старовинними рецептами і навіть трохи їх змінювати під себе. З устрицями – просто їжа богів.
В австрії я попрацювала кухарем. Відень порадував привітним прийомом та відкритими людьми. Салати, супи, місцеві шніцалі та яблучний штрудель тут неперевершені.
Австрійські кухарі, дізналася я, протягом усієї історії вивчали та переробляли страви сусідніх держав. Чеська, італійська, французька і навіть турецька кухня тут була з любов’ю переплетена в нові рецепти, які тепер міцно асоціюються саме з австрійською кухнею.
Курячий Бакхендель для гостей заможних приготують із звичайної курки та вершкового масла. А ось Бойшель з потрухів коштуватиме набагато дешевше. Але це якщо ви любитель потрухів і лівера.
Картоплю вони готують з величезною кількістю часникового соусу. Він кремовий, смачний, простий і приємний. Однак про поцілунки після нього можна забути. Аромати від нього зовсім не налаштовують на романтичний лад.
Осіли ми поки що у Вроцлаві, в Польщі. Я влаштувалася по зенайомству готувати в одну заможну родину, підробляю так три рази на тиждень.
Польська кухня – це симбіоз слов’янської та європейської їжі. Ситно, смачно, багато. Трапляються як звичні нам страви, типу вареників, ковбас, каш, так і те, що нашій людині буде не зовсім звично. Наприклад, крупник – кава з міцними напоями на основі лимона.
Краківська ковбаса, буряковий і селеровий сік, величезна кількість різноманітних сосисок. Не можна сказати, щоб ці продукти були повсякденними, але вони – часті гості польських ярмарків і сявткових столів.
Дуже сподіваюся і вірю, що скоро все це закінчиться і можна буде повернутися з дитиною додому. Я набираюся тут досвіду, і готова почати все з початку в Україні.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
