fbpx

Після виписки всі сюсюкались з нашим синочком. Бабусі та дідусі все не могли визначитись, на кого ж схожий наш хлопчик. – Та Богданчик викапаний тато, – говорила теща. Моя мама також знаходила схожість. Лише у мене з кожним місяцем виникали сумніви. Одного дня я не витримав, і попросив у Юлі дозволу на проведення експертизи. Як тільки вона не ухилялася, та все ж дала добро

Після виписи всі сюсюкались з нашим синочком. Бабусі та дідусі все не могли визначитись, на кого ж схожий наш хлопчик. – Та Богданчик викапаний тато!, – говорила теща. Моя мама також знаходила схожість. Лише у мене з кожним місяцем виникали сумніви. Одного дня я не витримав, і попросив у Юлі дозволу на проведення експертизи. Як тільки вона не ухилялася, та все ж дала добро.

***

Юля була чудовою, коли ми познайомилися. Дуже добра, лагідна і ніжна. Я думав, що таких і не залишилося вже. Ми з нею одружилися через рік після знайомства.

Завжди хотів міцну сім’ю і думав, що вона саме та жінка, яка зможе зробити мене щасливим батьком і чоловіком. Ми з нею ніколи не лаялися, всі питання вона вирішувала розмовами.

І не сиділа у мене на шиї – працювала. Уміло розподіляла бюджет, навчилася відкладати навіть більше, не утискаючи при цьому основний капітал нашої маленької сім’ї. Ми відкладали на дитину, щоб в будь-якому випадку у нас залишалися гроші.

Юля завжди підтримувала мене і розуміла, приводила правильні аргументи і докази, наштовхували мене на потрібні думки. Завдяки їй я відкрив власний бізнес і став самостійно керувати ним.

Я знав, що завжди можу звернутися до неї за порадою, а вона ніколи мене не засудить і допоможе в міру можливості. Ідеальна жінка!

Мені заздрили навіть підлеглі. Адже дружина у мене розумниця і красуня. Тільки з дитиною у нас ніяк не виходило. Здавали аналізи, лікувалися, лікарі твердили, що у нас все добре і потрібно намагатися далі. Ми намагалися, але ніякого толку. Я помічав, що починаю впадати у відчай.

Я поїхав на два дні у відрядження, хотів навіть скасувати його. Юля з самого ранку відчувала себе погано. Її нудило, вона не могла піднятися з ліжка. Але вона не любить, коли я лізу, коли їй погано.

Я сказав їй лежати в ліжку і увімкнув улюблений серіал.

Подзвонив її сестрі, і вона сказала, що приїде через пів години. Поцілував дружину і помчав на літак. Через шість годин вона прислала мені фотографію позитивного тесту, і я радів на весь офіс, не в силах стримати довгоочікуваних емоцій.

Перші два місяці були складними, але потім цей стан став тільки в радість, і моя дружина стала ще красивішою, хоч і набрала вагу. Вона була на диво жіночною, мужики голови викручували, навіть коли живіт був уже сильно помітний.

Юля привела на світ сина легко і малюк був здоровим. Сина ми назвали Богданчиком. Всі навколо сюсюкали і говорили, що Богданчик схожий на маму, на тата, бабусю, дідуся. Але Богданчик ріс і все менше був схожий на мене, що сильно насторожувало.

Сірі очі дружини, але волосся каштанове. Дружина у мене русява, як і я, а потім я помітив і інші дивні речі. Юля воркувала над сином, а я все більше підозрював, що дитина не від мене.

Все закінчилося тим, що я наполіг на експертизі. Дружина сильно злилася і була в люті. Я наполягав на проведенні тесту, а її реакція тільки розпалювала мій інтерес.

Вона здалася, і я зробив тест. Я не був батьком цієї дитини. Два роки я ростив сина від коханця дружини і навіть не підозрював про це. Пам’ятаю, що дізнався результати як в тумані і відразу поїхав додому.

Юля плакала і просила її пробачити, вона хотіла, щоб у нас була дитина, але не виходило, і вона зробила еко від донора. Ми робили еко раніше і нічого не виходило. Але вона все приховала від мене – це не моя дитина!

Я зібрав речі і поїхав жити до матері. Як не дивно, але вона цілком прийняла позицію моєї дружини в цьому питанні і сказала, що Юля все зробила правильно. Адже це не зрада.

Але для мене це зрада, це не моя дитина і будь-хто може стверджувати зворотне. Вона могла б і порадитися зі мною, перш ніж погоджуватися на подібну процедуру.

Сьогодні настав день, коли нас розлучили. Юля все ще не заспокоїлася і плаче. Я став помічати, що відчуваю огиду до дитини. Суд довів, що я маю право не платити аліменти, так як не є біологічним батьком Богдана.

Ситуація загострилася настільки, що останнім питанням займався мій юрист, а я вирішив відмовитися від цієї проблеми максимально і забутися в нових відносинах. Минуло вже два роки і наскільки я знаю, Юля вийшла заміж вдруге, сподіваюся її чоловік знає про дивацтва нової дружини.

Я сильно сумував за нею колишньою, до всього цього величезного обману. Я більше ніколи не зустрічав такої ніжної і ласкавої жінки, готової безоплатно піклуватися про свого чоловіка, не просячи в обмін квітів і подарунків.

Що скажете? Правильно я зробив?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page