Чоловік у свекрухи – дитина пізня, вона його в 43 народила, їй зараз трохи за 70. Тому, можливо, в неї такий заскок і стався, я тільки цим і можу пояснити й дещо виправдати. Але на поріг її більше пускати не хочеться, тим більше – дитуну довірити.
Розкажу спочатку. Пів року тому ми з чоловіком переїхали з з Київщини до Луцька, де живе свекруха. Тут спокійніше. Тим паче, що чоловік Артем пішов захищати Україну, а я при надії була. Зараз нашому первістку 2,5 місяців.
Живемо ми окремо від мами чоловіка, одразу вирішили, що треба недалеко, але – окремо, тому орендували собі однушку. Я трохи працюю віддалено, та й у чоловіка гідна зарплата. Мамі ж чоловіка сказали, що завжди її раді бачити.
Народився малюк, і мама чоловіка дійсно приходила й допомагала мені трохи, але в цілому я з усім і сама справляюся. Поступово відновлююся, додала знову в життя спорт в домашніх умовах, а ще за порадою подруги знайшла в Луцьку косметолога і вирішила сходити.
Попросила свекруху побути з малюком, вона не відмовила, прийшла, і я пішла собі на 2 години на жіночий релакс зі спокійною душею, погодувала, звичайно, добре малого перед тим, як йти.
А повернулася – і застала картину, яка у мене в голові не вкладається. Тиждень минув, а я відійти все не можу ще.
Отже, заходжу я, залишаю на вішаку верхній одяг, мию руки і йду в кімнату перевдягатися – і до малого, який у ліжечку лежить. І бачу – у синочка в ротику марля, а в ній печенька загорнута, і він цей винахід сосе, я у крик, а свекруха каже:
«Всі діти, коли голодні, таку «куклу» сосали, і мої теж, зокрема твій чоловік, і нічого, всі здоровенькі виросли!»
У мене й мову відібрало. Я забрала в дитини цей жах, мамі чоловіка нічого не сказала, просто чаю не запропонувала.
Чоловіку нічого не розповіла, не варто його цим турбувати, але сама я просто приголомшена таким “кам’яним віком”, який вчудила свекруха. На поріг її більше пускати не хочеться, щиро кажучи, тим більше – дитину довірити.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото – Ibilingua.com.
