Пів року тому ми з чоловіком розлучилися. 5-річна донечка, ясна річ, залишилася жити зі мною. Прийшлося повертатися до мами.
До розлучення ми тулилися в однушці мого тестя. Чоловік свого майна не мав, тож запропонувати нам якесь житло не міг. Довелося переїжджати назад до батьківського дому.
Моя мама вже кілька років живе одна в 3-кімнатній квартирі. Батька не стало 3 роки тому, я також переїхала. Тому мати вирішила віддати в оренду мою стару кімнату студентці, а в двох інших розташувалася сама.
Коли ми з донькою повернулися до цієї квартири, облаштувались у моїй крихітній кімнатці. Ремонт там старий, меблі теж.
Тому я вирішила хоч якось оновити зовнішній вигляд кімнати. Вийшло дуже затишно, але, як і раніше, тісно, настільки, що спимо ми з дитиною на одному ліжку.
Мою маму це анітрохи не бентежило. Більше того, коли я вирішила натякнути їй, що одній людині не потрібні дві великі кімнати, вона почала ставити мене на місце.
Мовляв, вона тут господиня, а я маю просто приймати її правила.
Мамині кімнати під зав’язку забиті непотрібними речами. Хлам настільки заполонив весь простір, що у квартирі буквально не проштовхнутися. Якби я могла, викинула б усе.
Просто вдумайтеся, там є якийсь стародавній одяг, який ще моїй бабусі належав! Старий посуд, яким ніхто не користувався вже багато років, і далі за списком.
Коли я сказала мамі, що варто було б провести невелику ревізію і позбутися непотрібного барахла, вона знову почала на мене кричати.
Їй байдуже, що в цій квартирі живе її маленька внучка, яка дихає цим давнім пилом щодня.
В ідеалі я хочу помінятись з мамою кімнатами і зробити невеликий ремонт в інших. Інакше там жити буде просто неможливо. Але ж мати не захоче.
Коли я прибирала вдома востаннє і під шумок викинула кілька однозначно непотрібних речей, вона закотила сцену. Каже, що тут нічого не вирішую.
А ще за будь-якої зручної нагоди згадує моє розлучення: «Треба було раніше головою думати і за чоловіка триматися!»
Мабуть, мама була б рада, якби її дочка жила в нещасливому шлюбі. Що ж, навіть не знаю, що робити далі.
Орендовану квартиру я сама зараз точно не потягну. А жити під одним дахом із людиною, яка не розуміє мене, просто нестерпно.
Найсмішніше, що я прописана в цій квартирі, і її частина за законом належить мені. Що з цим усім робити, не уявляю.
Спеціально для сайту ibilingua.com
Передрук без посилання на сайт заборонено. Фото ілюстративне.
