Пів року я вже зустрічаюся з дуже інтелігентним хлопцем, Орестом. І я просто не знаю, як познайомлю його з мамою, яка все життя просиділа у нашому райцентрівському магазині. Сором, та й годі.
А батьки мого коханого кожного року на море літають відпочивати, у Китай по товар. Навіть зараз, бо там тато на групі, йому закордон можна. Цивілізовані люди, у них свій бізнес, що там казати. А моя мама так і сидить у своєму магазині, плюхкає соняшникове насіння, насіння, мужикам з-під прилавку наливає.
Мене виростила одна мама, батько кудись завіявся, коли вона мене чекала, тільки аліменти перераховував.
Бачилися ми з ним всього кілька разів у житті, в останнє – коли він на мій шкільний випускний приїхав і подарував 500 гривень.Та я не про це.
Мама то сходилася, то розходилася з кимось, надивилася я на тих її женихів за своє дитинство. Так вона ні з ким серйозно й не зійшлася.
Ніколи я не була з мамою дуже близькою, подруги мені завжди були ближчими, і ще бабуся, але вона живе в іншому районі, тому ми з нею не часто бачилися.
Мама моя все життя працює в нашому райцентрі в магазині продавчинею. Коло інтересів у моєї мами дуже вузьке і обмежене: відпрацювати, прийти додому, поїсти (готувала, коли підросла, я вже майже завжди сама, прибирала в хаті також), щось там поробити швиденько і дивитися шоу й серіали по телевізору до ночі.
Ну і ще з сусідками теревені розводити – це також одне з головних маминих занять і хобі.
А мені завжди хотілося більшого. Я старалася добре вчитися, а замість того, щоб після технікуму вийти заміж за хлопця, з яким на той момент зустрічалася, покинула його і переїхала в обласний центр. Знайшла роботу, а через рік вступила до університету.
На даний час мені 31 рік, навчання завершено, маю хорошу роботу. До мами їжджу, але не часто, вона так і сидить у своєму магазині, плюхкає соняшникове насіння, розводить плітки з сусідками. Мені це не цікаво.
Ось вже півроку я зустрічаюся з чудовим хлопцем, Орестом. Він сам – дуже цікава, обізнана, різностороннє розвинута людина. Живемо разом, діло йде до весілля.
Але є одне «але». Досі я уникала знайомства коханого з мамою, разом ми до неї ще не їздили.
Та цей час невпинно наближається, і я справді розгублена. Ну дивіться самі: як я познайомлю свого інтелігентного нареченого з мамою-торгашкою, яка все життя просиділа у райцентрівському магазині?
Сором, та й годі. А батьки Ореста, мої майбутні свекри, кожного року на Червоне море літають відпочивати, у Китай по товар. Цивілізовані люди, одним словом, у них свій бізнес – два магазини автозапчастин.
А мама моя хто? Я вже описала ї їжиття й захоплення. Це її життя, її свідомий вибір, за який я її не осуджую.
Але ж у них з Орестовими батьками зовсім різні рівні, ніяких спільних тем.
Допоможіть порадою, як мені з усім цим бути? Як цю ситуацію розрулити найкращим способом? Всім дякую за увагу, миру й добра!
Автор – Олена К.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.