Ось зараз усе вам розповім і сподіваюся почути щирі слушні поради від читачок сайту, таких самих жінок, мам і свекрух.
Отже, трохи більш, як пів року тому у Вінницю повернулися з Києві син з невісткою, бо їм тут у філіалі їхньої фірми запропонували роботу, хороші місця, не гірші, ніж у них в столиці були.
Хоч я живу давно сама у двокімнатній квартирі, та діти не переїхали до мене, а орендували собі двушку в новобудові, тим паче, що гроші у них є, працюють, та й свою однокімнатну квартиру в Києві в оренду поки що віддали.
Але звичайно ми з дітьми стали більше спілкуватися, я до них частенько в гості заходила, та й вони до мене, особливо у свята. Син мені навіть дублікат від їхньої квартири дав, щоб я що разу консьєржку не турбувала.
Іноді я брала чотирирічну онучку Яринку, і ми йшли гуляти містом, або в якийсь парк у вихідні, щоб син і невістка відпочили, щось вдома зробили чи в кіно удвох сходили.
І все було добре пару місяців, поки одного разу я випадково не натрапила на борщ невістки у них в холодильнику.
Ну й вилила я той її борщ і приготувала свій, але хіба то в неї борщ був? Він був без бурячка, без часнику, без лаврового листочка, не затовчений салом навіть!
І вона такою похльобкою сина мого роками годувала! І я ж зварила такий, як треба, хотіла їх всіх пригостити і дати рецепт Яніні.
Та невістка, коли вони з сином повернулися з роботи і онучка з садочку, таке влаштувала! Було б з чого, ну чесно. Та мені прийшлося піти. Бо вона в сльозах цього вимагала і син її підтримав. Тож пішла я.
І відтоді у мене розладилося з невісткою. І Яніна ні в яку на примирення не йде, не розумна дівчина, сина проти мене налаштувала, з онукою не відпускає на прогулянку. Ну що я такого зробила?
Інша би подякувала за науку, а ця, бачте, пані яка! І як мені невістку задобрити – не уявляю, а заради сина й онуки хотілося б.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
