Пів року тому розлучилася, повернулася з дитиною до батьків. Поки що так і на жаль, без варіантів. Окреме житло мені не світить, навіть оренду не потягну.
Доньку в садок влаштувала і сама туди ж пішла працювати. Зарплата в саду, звісно, копійки, але й плюсів чимало: поряд з будинком, дитина на очах, обід на роботі, лікарняні можна брати, коли треба.
Завідувачка не в захваті, але мовчить, тільки зітхає. А в офісі таке терпіти точно не стали б.
— З батьками як? Уживаєшся?
— Так, нормально. Мама з татом у мене ще щодо молоді, працюють обоє. Квартира трикімнатна, тож сильно ми з дочкою їх не стиснули.
Звичайно, з приводу мого розлучення і всього цього вони не в захваті. Ну, як єдина дочка тепер розведення з дитиною. У дівчат, колишніх однокласниць, кар’єра, поїздки, життя ключем.
Відчуваю, батьки засмучуються. Але я їм все одно дуже вдячна, що прийняли, дали притулок, допомагають.
— Зрозуміло.
— Але ж ти не думай, я на шиї у батьків не сиджу навіть зараз! З мамою домовилися, що ми з дочкою вкладатимемо за комуналку та харчування і щомісяця я віддаю гроші у спільний котел.
Я розумію, що це небагато, за двох, але більше у мене зараз просто немає. Стажу мало, лікарняні оплачують символічно, а аліменти колишній тато ось тільки почав платити.
Як вважаєте, це нормально — брати гроші з рідної доньки у подібній ситуації? Зрозуміло, що ці гроші для Інни на сьогоднішній день – дуже значна сума.
Хай би витратила на себе та на дитину. Фруктів купила б одяг, взуття.
Чи все правильно і доросла здорова людина зобов’язана сама платити за себе та свою дитину? А батькам треба ще дякую сказати.
Швидше за все, витрачають вони на дочку та онуку і більше десятків — якщо рахувати світло, інтернет, окрему кімнату в квартирі, та ще й харчування. Батьки мають рацію, що беруть у дочки гроші?
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.