Поспішаючи з інституту додому з рулоном креслень і чернеткою дипломного проекту, при виході з трамвая зіткнулася з симпатичним темноволосим хлопцем, який раптово перегородив мені дорогу. Всім своїм виглядом він демонстрував, наскільки приголомшений моєю красою.
Незважаючи на молодість і крайню довірливість, я все ж з великою обережністю ставилася до артистичної демонстрації почуттів, тому і його гра залишилася без належної уваги. Тим більше, що в результаті нашого зіткнення креслення впали і могли забруднитися.
Мій принц галантно підняв згорток і зголосився допомогти донести його до під’їзду. Хлопець був веселий і симпатичний, абсолютно в моєму смаку, тому я не заперечувала.
По дорозі він мене всіляко розважав і показував свою зацікавленість в продовженні знайомства. Я вже стала подумувати про те, щоб зустрітися з ним ще раз, але тут він назвав своє ім’я – Руслан – і запросив мене на побачення.
Уточнивши, що живе він недалеко від мого гуртожитку, я згадала, недавню розповідь моєї подруги про історію ловеласа Руслана, який від своїх численних пасій тікав через вікно, щоб не зустрітися при вході і уникнути з’ясування відносин. Весь двір сміявся, спостерігаючи це! Так сліпий випадок уберіг мене від потрапляння в списки чергових перемог нашого хлопця.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
