П’ять років тому я вийшла заміж за свого чоловіка, якого сильно люблю. І всі 5 років мені доводиться боротися з його матір’ю, моєю свекрухою.
Ми живемо окремо в моїй квартирі, у нього свого житла немає. Обоє працюємо, зарплата середня по регіону у обох. За ці 5 років не минуло й тижня, щоб його мати не подзвонила зі своїми “цінними порадами”. Ми постійно їй щось винні. В основному це – гроші.
Трохи про свекруху: вона пенсіонерка (64 роки), але в своєму житті і дня не пропрацювала, хоча освіта є. Все життя сиділа на шиї чоловіка і народжувала дітей. Чоловік її пішов з життя давно. Залишилося четверо синів. Жодному з них вона не дала можливості побудувати особисте життя. Старший женився, два роки у шлюбі, дитина, розлучення.
Наступний син двічі одружувався і теж 2 розлучення. Ще один – вічний незайманий, навіть дівчини в його 32 роки ніколи не було. І мій чоловік. У підсумку ті троє сидять під її наглядом, працюють, і гроші їй приносять. Вона їх відверто пускає на вітер, у них немає ні ремонту, ні автомобіля, ні бізнесу, ніякої нерухомості, ні подорожей.
Зате то біткоіни купить, то ще в якийсь “МММ” вкладе гроші, зароблені синами. Ми з чоловіком купили автомобіль. Тепер постійні прохання – відвези, привези. Ну і дай грошей природно.
Я народилася в повній сім’ї з середнім достатком, нас з сестрою було двоє. І батьки виховували нас так, що жінка повинна сама себе утримувати мінімум, а краще ще й дітей повинна бути в змозі на ноги підняти.
Чоловік же всі свої гроші віддає мамі, а на мою зарплату ми удвох живемо. Спочатку сімейного життя я розмовляла з ним, домовилися, що на першому місці повинна бути наша сім’я, а потім вже мама.
По словах свекрухи, невістки – жадібні жінки обдерли їх як липку, а вона великодушно допомагає синам! Маму вони всі обожнюють, а я – така невістка, яка повелася на: “як ставиться до матері, так буде і до дружини!”. Та, не тут то було!
Мати – свята жінка, вона на першому місці завжди. Вона може зателефонувати нам в “не дуже підходящий момент”, сказати, забери мене з магазину і мій вискочить з ліжка і побіжить.
Коли ми з ним це обговорюємо, він зі мною погоджується, що на першому місці має бути наша сім’я, а потім мами, а на ділі нічого не змінюється.
Скоро мені 30 років, я хочу дитину, він теж, але не виходить, пішли на обстеження, у обох невеликі проблеми, але на лікування потрібні великі гроші, яких немає, тому що “мамі потрібно допомогти грошима, їй пенсії не вистачає”. А мама катається на таксі, одягається в бутиках, їй не на м’ясо грошей не вистачає! А що ж буде далі, коли вона зовсім постаріє, і зі здоров’ям почнуться проблеми? Чоловік скаже, що ми на сухарях сидіти будемо, тому що гроші потрібні мамі?
До речі, мої батьки теж пенсіонери, але при цьому працюють двоє, грошей не просять, ще й нам періодично грошима допомагають. Так що там батьки! Моя бабуся в свої майже 90 років мені грошей передає “купи собі сукню, онучко”. А ми спонсоруємо “нещасну” свекруху!
Розлучатися я не хочу, я люблю свого чоловіка, він чудова людина, але в таких умовах жити не можу – я хочу жити своєю сім’єю, хочу дитину від коханого чоловіка, а не підлаштовуватись під свекруху.
Передрук без посилання на ibilingua заборонений!
Фото ілюстративне – babycenter
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook