fbpx

Побачивши своїх внуків у себе на дні народжені, я чуть з сорому крізь землю не провалилася. Я всім подругам розказувала, як в мене єдина дочка гарно живе, по-багатому, а тепер, побачивши їх, всі подумають, що я просто “лапшу” їм на вуха вішала. Ну хто повірить, що в такому одязі можуть багачі ходити. Всі в ресторані були, як люди, а мої наче з іншої планети спустилися!

Що то за мода тепер пішла, я ніяк не можу зрозуміти!

Побачивши своїх внуків у себе на дні народжені, я чуть з сорому крізь землю не провалилася. Я всім подругам розказувала, як в мене єдина дочка гарно живе, по-багатому, а тепер, побачивши їх, всі подумають, що я просто “лапшу” їм на вуха вішала. Ну хто повірить, що в такому одязі можуть багачі ходити. Всі в ресторані були, як люди, а мої наче з іншої планети спустилися!

Сама я за професією продавець, хоч я вже давно і на пенсії, та все ще працюю в нас в селі в місцевій продуктовій крамничці.

Там мені і дні коротшими стають і веселіше живеться, адже що мені вдома ще робити, окрім як телевізор дивитися. З чоловіком ми виростили і виховали єдину нашу донечку.

Вона в нас молодчинка і розумничка. Працює лікарем, з чоловіком подарували нам двох внучат.

З дітьми ми бачимося не так часто, як би хотілося.

У них велика зайнятість, робота. Внуки пильнують навчання, та на свята ми завжди стараємось збиратись за одним столом. Так і цього разу, у мене ювілей, чудова дата.

Щоб я сильно не заморочувалась з приготування страв, діти замовили мені ресторан. Куди я запросила свою рідню і близьких мені по духу людей, моїх подруг.

Моєї подруги дочка працює в перукарні, вона мені і зачіску зробила і підмалювала трохи.

А потім ми з чоловіком поїхали швидше, щоб першими мати змогу зустрічати всіх гостей. Я щаслива, всі прийшли кого я тільки запросила, всі такі нарядні, чоловіки в костюмах, жінки у красивих сукнях з зачісками на голові.

Аж тут мої приїхали, моя дочка солідна леді, як завжди, гарно і нарядно виглядає, бо в неї професія така, що має мати завжди презентабельний вигляд, зять мій в костюмі, ну а діти наче не їхні.

Старша внучка, та хоч вже має за двадцять, та одягнулась, як школярка.

Тендітна і з витонченою фігурою дівчина, натягнула светра який на три розміри, а може й більше, на неї завеликий.

“Бабо ти не розумієшся то так модно. Це називається оверсайс”.

Люди добрі, та де то така мода взялась.

На мою думку кофтинка має підкреслювати всі принади жінки. Дівчина має вдягатись, як справжня леді. Гарну спідничку і коротенький піджачок.

Але аж ніяк не широчезні сведри і джинси кльош, чи то труби, як там моя внучка їх називає. А внук той взагалі, натягнув штани як лосини, на них ще зверху тільки спідниці бракує.

Що то за моду молодь зараз собі видумує? Я скажу вам чесно, перед родиною і своїми подругами, від сорому я крізь землю не провалилася.

Ну не ресторанна то одежа, що мені не кажіть. Та чи маю я право дітям зауваження робити? Невже вони самі не бачать в чому їхні діти ходять.

Через те щоб не образити дочки і зятя я промовчала, та чи правильно я вчинила?

Але ж мені тепер перед подругами соромно, що я маю їм тепер пояснити, що з моїми внуками щось не так?

Як їм доказати, що в дочки не бідна сім’я і то тепер така мода пішла?

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page