fbpx

Почалася ця пора. Вже розповім, як є. Чоловік везе від своєї мами ці банки десятками, я їх вже навіть не відкриваю, як раніше, не мию, бо часу зовсім немає. Викидаю консервацію прямо так у банках, а Галині Вікторівні новенькі баночки весною купуємо і віддаємо. Прочитавши, ви зрозумієте мене

Свекруха моя Галина Вікторівна живе в селищі, тримає великий сад і город, хоч і сама залишилися, без чоловіка. Ми їй сто разів з чоловіком говорили, щоб вона відмовилася стільки саджати. На це є кілька причин.

По-перше, вона живе сама, а вже їй майже 70, сили не ті, їй важко так багато працювати. А ми живемо в райцентрі, працюємо, не можемо часто їздити і допомагати.

По-друге, сама вона скільки там їсть, у нас з чоловіком діти теж вже виросли, дочка і син студенти, вони з нами не живуть, тільки в гості приїжджають. І оте все з баночок вони взагалі не їдять, як і я, ну не любимо консервацію, ну не треба нам її стільки.

По-третє, я взагалі вважаю консервацію, всі ці огірки-салати-помідори-варення дуже не корисними для здоров’я, а саме після сорока років, як оце нам з чоловіком, вже треба слідкувати за своїм харчуванням і здоров’ям, берегтися, я ми намагаємося це робити.

Але мама чоловіка не хоче чути аргументи здорового глузду, обробляє якось сама той город, садить неймовірно багато овочів, ягід і потім все літо заготовляє те все в банки. І для кого? Для нас, звісно. Тай ще й так багато!

Я раніше роздавала щось дівчатам на роботі, щось у церкву відносила, але колеги вже не беруть, свого їм вистачає, та і кожен з нас зараз має змогу купити взимку ту ж свіжу капустину на салат, то навіщо їсти консервоване?

Та Галина Вікторівна продовжує своє. Років ще три тому я все зайве викидала, а банки мила і чоловік по весні їх відвозим мамі. Чому не казали правду? Вона дуже ображається, плаче. І чоловік сам сказав, що краще так, ніж засмучувати маму.

А два роки тому я поміняла роботу, я архітектор, працюю тепер у приватній організації, багато замовлень, вгору поглянути ніколи. А тут ці баночки!

Тому розповім вже, як є. Чоловік везе від своєї мами ці банки десятками, а я їх вже навіть не відкриваю, як раніше, не мию, бо часу зовсім немає. Викидаю консервацію прямо так, у банках, а їй новенькі баночки весною купуємо і віддаємо.

Ну а що робити, якщо у нас обмаль часу, а достукатися до жінки і пояснити їй, що не треба нам заготовки зимові взагалі, а у такій кількості і тим паче, не виходить, вона нічого чути не хоче. Ну от ми і знайшли вихід, кращого нічого поки що придумати не можемо.

Автор – Олена К.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page