Почалося все з того, що чоловік Тимофій почав вимагати частку у моїй квартирі, яка мені дісталася у спадок задовго до шлюбу. Каже, вона, мовляв, маленька, її треба міняти на більший варіант. З цим я згідна, але я відразу сказала, що розмін чи купівля-продаж відбуватиметься за мій рахунок, а також всякі там ремонти та інше, щоб він туди не вкладався, тобто все повністю за мій рахунок.
Так, хай не відразу, поступово, я не банкірка, щоб за один день усе це зробити. Тимофій почав заперечувати, говорити: «Я там шпалери буду клеїти і вкладати свої сили, та й їсти ми будемо за мій рахунок виходить, поки ти вкладатимешся в квартиру».
Запропонував чоловік мені у результаті на розмін квартири скинутися навпіл, але в нього немає таких грошей, навіть найменшої частини від загальної вартості, а на моє запитання, де він цю суму братиме, заявив, що розбереться, може, кредит візьме на себе.
Бюджет у нас, так повелося, роздільний, оскільки я уже мала негативний досвід загального бюджету, коли я собі зимові чоботи не могла купити навіть, просити доводилося.
Словом, Тимофій дорікнув мене в тому, що я йому не довіряю, афериста з нього роблю і таке інше. А я переживаю, що у разі розлучення я потім залишусь без нічого. Зараз у мене є дах над головою, який у мене ніхто не забере, а у разі спільної купівлі нової квартири він стане її співвласником, принаймні, він так планує. А я хочу купити квартиру, на бабусю оформити (мами немає давно), і щоб вона на мене потім оформила дарчу. Перестрахуватися, так би мовити.
Все закінчилося сваркою. Наступного дня приїхала сестра Тимофія на вихідні, і він усі два дні зі мною не розмовляв і зараз не розмовляє, тільки з нею спілкувався, всім своїм виглядом показуючи, що мені і без тебе добре.
У Тимофія, до слова, нічого у власності немає. Батько його виставив з дому без копійки у кишені через спільний бізнес, а насправді чоловік на свекра просто безкоштовно працював, за їжу, мовляв, батькам же треба допомагати. А коли заговорив з приводу грошей, його одразу виставили на вулицю. Влаштувався на роботу, спочатку там і жи. Ще дід із бабусею обіцяють йому дім у спадок залишити, але це ще вилами по воді писано, оскільки сім’я у нього велика, є дві сестри та два брати.
Сьогодні зателефонував Тимофій мені із роботи і сказав, що я йому в душу плюнула усим цим. Ситуація ускладнюється тим, що ми з різних міст, зараз живемо у його бабусі і плануємо переїзд до мого міста. Я розумію, звичайно, що йому тут не буде куди піти в разі чого, але ж і я його не вижену, не зможу, не так вихована. У разі розлучення дам можливість спокійно зібратися і поїхати, на вулицю вночі не лишу точно.
Залишатися в його місті я не хочу, бо жити все життя на чужій території не готова, хочу бути господаркою на власній кухні і у своїй оселі. Сестра його все в найдрібніших подробицях доповість свекрусі, бо була випадковою свідкою нашої холодної війни.
Не знаю навіть, навіщо пишу сюди, на душі так неприємно. І Тимофія я розумію з одного боку, але й сама в разі чого нічого не хочу залишитися ні з чим. Ось така у мене історія.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
