Ми з чоловіком прожили разом шість років, у нас є донечка трьох років. Одного разу я дізналася про зраду… Я пробачила, але простити не змогла, не довіряла, підозрювала. Почалися сварки, а потім він повторив це.
Одним словом, подала я на розлучення, але ще не роз’їхалися. Чоловік завчасно став все ділити, згадувати, що саме і чиї родичі і друзі на весілля дарували.
Так довів мене цим своїм списком (він на папірці все докладно записував, викреслював, додавав), що я не витримала, зірвала мокру білизну з мотузки, свою і маленької дочки, і поїхала до батьків. Цей примчав слідом:
«Ти з білизною чотири прищіпки вкрала! А їх ще до весілля мама моя купувала! І «Раптор» від комарів поверни!».
Я кажу: «Ти своїй дитині пошкодував?!»
«Вона не одна буде користуватися! Якщо ти з нею в одній кімнаті, то, виходить, ти користуєшся теж! І твої батьки, тому що в одному будинку! Поверни «Раптор»!»
Віддали йому прищіпки і «Раптор», а він через годину знову з’явився – за «кришками-капронками». Мама його підказала. Все тому, що я перекладала в баночки їжу для доньки (дівчинка на дієті, готую для неї окремо).
Так ось чоловік заявив, що в банках теща передавала варення і соління, тому на них він не претендує. А ось капронки (кришечки) – мама його купувала…
Знаєте, мені і гірко і смішно одночасно.
Не дарма кажуть, хочеш пізнати людину – розстанься з нею.
Чекаю-недочекаюся, коли це все скінчиться, бо це абсурд якийсь. Нехай живе зі своєми капронками.
А я нарешті відчую себе жінкою і, можливо, відповім на почуття мого однокласника, який всі ці роки любить мене на відстані і навіть не одружився. Не знаю, чи складеться у нас, але про чоловіка, його походеньки, прищіпки і “Раптор” точно хочу забути якогомога швидше…
Передрук без гпосилання на Ibilingua.com. суворо заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
