Моя близька подруга говорить, що через куртку не розлучаються. Але куртка – це просто остання крапля.
Недавно я вирішила піти від чоловіка. Артем все ще вмовляє мене повернутись. Ось тільки проблема в тому, що він не усвідомив, через що я пішла. Він все ще вважає, що це мої примхи. Адже він, на його думку, забезпечив мені комфортне життя. Розповім трохи про це життя.
Почнемо з того, що після весілля ми переїхали жити до його мами. І це була велика помилка. Адже з першого дня я слухала, що роблю все не так. А ще про те, яка Вікторія Іванівна добродійка, що пустила нас до своєї квартири. А то блукали б по орендованих квартирах, як моя сестра. Спочатку Артем ще заступався, навіть думали переїхати на орендоване житло.
Але все якось різко змінилося, коли в нас з’явилася дитина. Чоловік сказав, що зараз не найкращий час для переїзду, тож ми залишилися у його мами. Тепер я почала вислуховувати, яка я нікудишня мати. І згодом чоловік став на бік матері. Тепер і від Артема доводилося слухати претензії.
Найцікавіше, що свекруха не дозволила прописати онука у своїй квартирі. Сказала, щоб я прописувала синочка у батьків. Чоловік і тоді промовчав. Довелося зробити так, як веліла Вікторія Іванівна.
Ще варто сказати, що своїх грошей у мене практично не було. Лише маленькі виплати на дитину. Чоловік виділяв мені трохи грошей на місяць, але я мала звітувати за кожну копійку. Коли мені щось потрібне, починається справжня вистава.
Коли я сказала, що в мене немає зимових чобіт, чоловік сказав, що зима тепла буде, можна й осінніми переходити. Так і ходжу в тоненьких чоботях.
А ще недавно в мене порвалася моя зимова куртка. Мало того, що вона й сама по собі зносилася, то тепер ще й з діркою. Тут Артем погодився. Наступного дня привіз мені куртку. Ношену, із секонд-хенду. Каже, навіщо витрачати багато грошей, якщо можна ось так добре заощадити? Але тільки на ту куртку дивитися було сумно, вона виглядала гірше за мою, в якій я ходила три роки. І свекруха ще стояла і розхвалювала, яка гарна курточка.
У цей момент стало так прикро. Я живу з людьми, які мене ні в що не ставлять. Адже у чоловіка є гроші, він отримує хорошу зарплату. З їжі у нас ніколи не буває нічого вишуканого навіть на свята. Дитині він купує лише необхідний мінімум. Не розумію, куди діваються усі гроші. Швидше за все, він віддає їхній мамі, щоб мені зайвої копійки не дісталося.
Після цієї історії з курткою я вирішила, що з мене досить. Поки чоловік зі свекрухою виїжджали за продуктами, я зібрала речі та поїхала від них.
Моя мама радісно мене прийняла. Сказала, що вони з батьком допомагатимуть. Артем після цього все ніяк не вгамується. Дзвонить і каже, щоб я перестала влаштовувати концерти та повернулася.
Але я вирішила, що більше ноги моєї там не буде. Як думаєте, я правильно роблю? Чи права моя подруга і не слід руйнувати родину через таке?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com
