fbpx
життєві історії
Подруга мені частенько про це натякала. – Та твій Максим так ніколи й не зрозуміє, що таке бути татом! Так, гроші заробляти це важливо для сім’ї, але ж і про дітей забувати не потрібно, а то виростуть, і не будуть знати, що таке батьківська любов. – Я й сама розумію, але наважитись і “покинути” двох маленьких діток не можу. Максим ще сам дитина. Я тільки за поріг вийду, як він розплачеться разом з ними!

Подруга мені частенько про це натякала. – Та твій Максим так ніколи й не зрозуміє, що таке бути татом! Так, гроші заробляти це важливо для сім’ї, але ж і про дітей забувати не потрібно, а то виростуть, і не будуть знати, що таке батьківська любов. – Я й сама розумію, але наважитись і “покинути” двох маленьких діток не можу. Максим ще сам дитина. Я тільки за поріг вийду, як він розплачеться разом з ними!

– Ось як ти вважаєш, має право мама маленьких дітей розлютитися і піти з дому на кілька годин – звичайно, якщо тато вдома? – запитує тридцятирічна Оксана. – Чоловік постійно так робить, і нічого! У сенсі, в вихідний спровокує суперечку, грюкне дверима і їде або на роботу, або до батьків! І весь день вільний, краса! Дістав вже. Я йому кажу – в наступний раз я так зроблю. Хлопну дверима і піду, і телефон відключений ще, щоб ніхто не телефонував, бо нічого! Але він, здається, не вірить, що я на таке здатна…

У Оксани з чоловіком Максимом двоє дітей, три роки і десять місяців, і Оксана, що сидить в декреті, просто вимотана. Декрету її не видно кінця і краю, з дітьми, крім Оксани, сидіти більше нікому.

Чоловік з ранку до вечора на роботі, треба ж заробляти на їх велику родину. Бабусі носа не показують. Обидві “попереджали, що так буде” ще на етапі вагітності другим, і зараз просто вмили руки.

Діти гіперактивні, вік складний, і Оксана цілодобово з ними практично одна.

– Ну ти ж сама хотіла другу дитину з маленькою різницею! – знизує плечима чоловік.

– А ти що, не хотів, чи що? – відповідає Оксана.

– Чому не хотів? Я… ну… Не був проти!

– Ні, почекай! Що значить “не був проти”? Ти не хотів народження Олександра? Навіщо ж тоді погодився?

– Так ти хотіла! – відповідає чоловік, кліпаючи очима. – Не міг же я обмежувати тебе в твоєму бажанні…

Чоловік з дітьми ніколи не залишався толком більше ніж на півтори-дві години, і то зі сплячими. Будь-яка позаштатна ситуація викликає у нього паніку. Відверто кажучи, з власними дітьми поводитися він не вміє і не особливо хоче цю прогалину виправляти.

Є ж Оксана, вона мати, вона знає, чим нагодувати, як зайняти, у що переодягнути. До того ж Оксана сидить в декреті, її робота зараз – це діти.

Чоловік ж не вішає на неї свої робочих проблеми, він справно щомісяця приносить в дім гроші, і непогані – поскаржитися Оксані нема на що. У Оксани карта з доступом до всіх фінансів чоловіка, в грошах він її не обмежує…

Ну так, з дітьми Максим не займається, але не розірватися ж йому. Діти зараз на Оксані. Підростуть – тоді і підключиться батько.

– Так він у тебе вже зовсім знахабнів! – підбиває Оксану найкраща подружка. – Гаразд, по дому нічого не робить, але з синами спілкуватися – це його прямий обов’язок. І не тоді, коли їм стукне шістнадцять, а зараз. Досить вже його берегти! Нехай залишається з дітьми хоча б на один день в тиждень!

– Так він не залишається! – ледь не плаче Оксана. – Категорично не хоче, і все! Ти, каже, мати, ти зобов’язана! Діти маленькі ще, я з ними не впораюсь!

– Та хіба мало що він хоче або не хоче! – втовкмачує подружка. – Не вміє він! Так і не навчиться… Вставай в суботу раніше, збирайся ось просто і йди – його не питай. Записку напиши – я, мовляв, у справах, буду в чотири. Або зателефонуй вже з дороги. Але – один раз. І телефон відключи. І не думай йому інструкції писати і кашки готувати! Розбереться сам, він таки не малюк вже! Та й там не вища математика, якщо чесно. Підгузки в будинку є, гаряча вода теж, їжа в холодильнику, що ще треба? Нехай вчиться…

Залишити дітей з непідготовленим татом, а самій піти на пів дня, вимкнувши телефон – це нормально, по-вашому? Ну, якщо домовитися не виходить? не пропадуть ж вони, врешті-решт… Чоловік дійсно знахабнів, пора його приводити до тями.

Або все ж не можна так? Не в її положенні, без роботи з двома дітьми, права качати. Хай подякує, що чоловік утримує. А дітей вона хотіла сама…

А що думаєте ви з цього приводу?

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page